Referat.me

Название: Місяць - природний супутник Землі

Вид работы: реферат

Рубрика: Астрономия

Размер файла: 94.4 Kb

Скачать файл: referat.me-1381.docx

Краткое описание работы: Реферат на тему: МІСЯЦЬ- ПРИРОДНИЙ СУПУТНИК ЗЕМЛІ 1. Фізичні умови на Місяці . Місяць — найближче до Землі небесне тіло й тому найкраще вивчене. Найближчі до нас пла­нети приблизно в 100 раз далі. Місяць менший від Землі за

Місяць - природний супутник Землі

Реферат на тему:

МІСЯЦЬ- ПРИРОДНИЙ СУПУТНИК ЗЕМЛІ

1. Фізичні умови на Місяці . Місяць — найближче до Землі небесне тіло й тому найкраще вивчене. Найближчі до нас пла­нети приблизно в 100 раз далі. Місяць менший від Землі за

діаметром учетверо, а за масою — у 81 раз. Середня його густи­на 3,3 • 10 кг/мь, тобто менша, ніж у Землі. Очевидно, у Мі­сяця не таке густе ядро, як у Землі. На Місяці немає атмосфери, яка пом'якшує пекуче сонячне випромінювання і захищає від космічного проміння та потоків мікрометеоритів. Немає там ні хмар, ні води, ні туманів, ні райдуги, ні світанкової зорі. Тіні різкі й чорні. Відсутність на Місяці водяної пари й атмосфери підтвердили безпосередні вимірювання на його поверхні. Небо на Місяці навіть удень було б чорне, як у космічному просторі, але розріджена пилова оболонка, що оточує його, трохи розсіює сонячне світло.

Безперервні удари невеликих метеоритів дроблять поверхню Місяця на осколки й пилинки. В умовах вакууму відбувається молекулярне зчеплення цього пилу в пористий шлакоподібний шар. Така структура поверхневого шару зумовлює його малу теплопровідність. Внаслідок цього навіть на невеликій глибині зберігається стала температура, незважаючи на її сильні коли­вання зовні. Величезні перепади температури місячної поверхні від дня до ночі пояснюються не тільки відсутністю атмосфери, а й тривалістю місячного дня і місячної ночі, яка відповідає двом нашим тижням. Температура в підсонячній точці Місяця дорівнює +120 °С, а в протилежній точці нічної півкулі —170 °С. От як змінюється температура протягом одного місячного дня!

2. Рельєф . Уже з часів Галілея почали складати карти ви­димої півкулі Місяця. Темні плями на поверхні Місяця на­звали «морям й». Це низини, де немає й краплини води. Дно їх темне і більш-менш рівне. Більшу частину поверхні Міся­ця займають світліші височи­ни — «материки». Є кілька гірських хребтів, названих, подібно до земних, Альпами, Кавказом і т. д. Висота гір до­сягає 9 км. Але основною фор­мою рельєфу є кратери. їхні кільцеві вали заввишки кілька кілометрів оточують великі круглі западини діаметром близько 200 км, наприклад Клавій і Шіккард. Усі великі кратери назвали на честь уче­них. Так, на Місяці є кратери Тіхо, Коперник та ін.

Коли повний місяць, у південній півкулі добре видно в силь­ний бінокль кратер Тіхо діаметром 60 км у вигляді яскравого кільця, від якого розходяться радіальне світлі промені, їх дов­жина порівнянна з радіусом Місяця, і вони простягаються, пере­тинаючи багато інших кратерів і темних западин. З'ясувалось, що промені утворені скупченням великої кількості малих кра­терів із світлими стінами.

Місячний рельєф краще вивчати тоді, коли відповідна місце­вість знаходиться поблизу термінатоpa, тобто межі дня і ночі на Місяці. Тоді освітлені Сонцем збоку нерівності від­кидають довгі тіні й добре помітні. Дуже цікаво протягом години постежити в телескоп за тим, як поблизу термінатора на нічному боці загоряються світлі цятки — це вершини валів місячних кра­терів. Поступово з пітьми випливає світла підкова — частина кратерного валу, але дно кратера ще в цілковитій темряві. На­решті вимальовується весь катер. При цьому добре видно, що чим менші кратери, тим їх більше. Вони часто розміщені ланцюж­ками і навіть «сидять» один на одному. Пізніші кратери утво­рилися на валах старіших кратерів. У центрі кратера часто видно гірку (мал. 46), насправді це група гір. Кратерні стіни обриваються терасами круто всередину. Дно кратерів лежить ниж­че від навколишньої місцевості.

Уся поверхня Місяця вкрита дрібними кратерами — пологими заглибинами — це результат ударів невеликих метеоритів.

Із Землі, як ми знаємо, видно тільки одну півкулю Місяця (мал.). У 1959 р. радянська космічна станція, пролітаючи мимо Місяця, вперше сфотографувала невидиму із Землі півкулю. У принципі вона не відрізняється від видимої, але на ній менше «морських» западин (мал.). Тепер складено детальні карти цієї півкулі на основі численних фотографій Місяця, зроблених з близької відстані автоматичними станціями, які літали до Місяця. Апарати не раз спускалися і на його поверхню. У 1969 р. на поверхню Місяця вперше спустився космічний апарат з двома американськими астронавтами. На сьогодні на Місяці побувало шість експедицій астронавтів США, які благополучно повернулися на Землю. Вони ходили й навіть їздили на спеціальному всю­диході по поверхні Місяця, встановлювали й залишали на ньому різні апарати, зокрема сейсмографи для реєстрування «місяце-трусів», і привезли зразки місячного грунту. Радянські вчені дістали проби місячних порід з різних місць за допомогою авто­матів, які за командою із Землі брали пробу грунту й поверталися з нею на Землю.

Хімічний аналіз зразків місячної речовини показав, що по­роди Місяця не стільки різноманітні, як земні, і за складом подібні до базальтів.

На Місяць посилали й радянські автоматичні самохідні лабо­раторії— місяцеходи, які виконали багато наукових вимірювань та аналізів грунту і пройшли по Місяцю значні відстані — кілька десятків кілометрів. Навіть у тих місцях місячної поверхні, які із Землі здаються рівними, грунт має багато воронок і засипа­ний камінням всіляких розмірів. Місяцехід, керований із Землі, «крок за кроком» пересувався з урахуванням характеру місце­вості, вигляд якої передавався на Землю по телебаченню. Це величезне досягнення радянської науки важливе як приклад безпосереднього дослідження фізичних умов на іншому небесному тілі, яке знаходиться від Землі на великій відстані.

Радянські космічні станції встановили відсутність у Місяця магнітного поля й поясів радіації.

Вивчення місячного рельєфу та його походження становить інтерес і для геології — Місяць є ніби музеєм давньої історії його кори, оскільки вода й вітер не руйнують її. Проте Місяць —

це не зовсім мертвий світ. У 1958 р. радянський астроном М. А. Козирєв помітив у кратері Альфонс виділення газів з місячних надр.

У формуванні рельєфу Місяця, очевидно, брали участь і внут­рішні, і зовнішні сили. Роль тектонічних і вулканічних явищ безсумнівна, бо на Місяці є лінії скиду й ланцюжки кратерів, схожих на лавові озера Гаванських островів. Що ж до місячних «морів», то вони, очевидно, утворилися внаслідок проплавлення місячної кори і виливання лави на поверхню. Проте на Місяці не виявлено порід, молодших за 2 млрд. років, і це свідчить, що магматична й вулканічна активність припинилися давно.

Похожие работы

  • Облікова ставка НБУ та індекси інфляції на 1995-98 рр

    Назва реферату : Облікова ставка НБУ та індекси інфляції на 1995-98 рр Розділ : Банківська справа Облікова ставка НБУ та індекси інфляції на 1995-98 рр Облікова ставка НБУ в 1996-98 рр.

  • Облікова ставка НБУ в 1994-98 рр

    з 01.01.94 р. до 30.06.94 р. 240% (20,0% на місяць) з 08.04.96 р. до 24.04.96 р. (6,25% на місяць) з 01.07.94 р. до 31.07.94 . 190% (15,833% на місяць) з 25.04.96 р. до 21.05.96 р.

  • Що вивчає астрономія Предмет астрономії

    Реферат на тему: ЩО ВИВЧАЄ АСТРОНОМІЯ? ПРЕДМЕТ АСТРОНОМІЇ Що вивчає астрономія. Зв'язок астрономії з іншими наука­ми, її значення. Астрономія1 — наука, що вивчає рух, будо­ву, походження і розвиток небесних тіл і їх систем. Нагромаджені нею знання застосовуються для практичних потреб людства.

  • Видимі рухи планет Закони Кеплера

    Реферат на тему: 1. Нижні та верхні планети. За особливостями свого видимого руху на небесній сфері планети поділяються на дві групи: нижні (Меркурій, Венера) і верхні (Марс, Юпітер, Сатурн, Уран, Нептун і Плутон). Рух верхніх і нижніх планет небесною сферою відбувається по-різному.

  • Планета Нептун 3

    Реферат на тему: Планета Нептун Нептун - восьма по рахунку планета Сонячної системи. Середня далекість Нептуна від Сонця 30,1 а. е., період обертання по орбіті - 164 року і 288 днів. Видимий кутовий діаметр Нептуна складає близько 2°. При вимірі настільки малого діаметра кутомірними пристосуваннями з поверхні Землі відносна помилка дуже велика.

  • Сонячні та місячні затемнення

    цікавіші явища природи, знайомі людині з давніх часів. Вони бувають порівняно часто, але побачити їх можна не з будь-якої точки планети і тому багатьом здаються рідкими.

  • Масштаби всесвіту склад і масштаби сонячної системи

    Масштаби Всесвіту Ви вже знаєте, що природний супутник Землі — Місяць — є найближчим до нас небесним тілом, що наша планета разом з іншими великими і малими планетами входить до складу Сонячної системи, що всі планети обертаються навколо Сонця. У свою чергу Сонце, як і всі видимі на небі зорі, входить до складу нашої зоряної системи — Галактики.

  • Астрологія і медицина

    Міністерство охорони здоровья України Житомирське фармацевтичне училище ім.Г.С.Протасевича фармакологія Реферат: Астрологія і медицина. 2001р.

  • Затемнення Сонця та Місяця

    Реферат з астрономії на тему: "Сонячні та місячні затемнення" Оксана Шкільняк 11-А клас Київ 2002 рік Сонячні та місячні затемнення — надзвичайно цікаві явища природи, знайомі людині з давніх часів. Вони відбуваються порівняно часто, але побачити їх можна не з будь-якої точки планети, і тому багатьом здаються рідкими.

  • Планети-гіганти 2

    Назва реферату : Планети-гіганти Розділ : Астрономія, авіація, космонавтика Планети-гіганти 1. Особливості планет-гігантів. З чотирьох гігантських пла­нет найкраще вивчено Юпітер — найбільшу планету цієї групи і найближчу з них до нас і Сонця. Вісь обертання Юпітера майже перпендикулярна до площини його орбіти, тому сезонних змін умов освітлення на ньому немає.