Referat.me
/ / Едуард Дженнер

Название: Едуард Дженнер

Вид работы: реферат

Рубрика: Астрономия

Размер файла: 14.91 Kb

Скачать файл: referat.me-3325.docx

Краткое описание работы: Пошукова робота з інфекційних захворювань на тему: “Едуард Дженнер” Серед багатьох видатних учнів Джона Гунтера увіч­нив своє ім'я в історії меди­цини Едвард Дженнер (1719-1823), якому людство зобо­в'язане введенням у широку практику як запобіжного способу щеплення коров'ячої віспи.

Едуард Дженнер

Пошукова робота

з інфекційних захворювань

на тему:

“Едуард Дженнер”


Серед багатьох видатних учнів Джона Гунтера увіч­нив своє ім'я в історії меди­цини Едвард Дженнер (1719-1823), якому людство зобо­в'язане введенням у широку практику як запобіжного способу щеплення коров'ячої віспи.

Епідемії віспи були страш­ним лихом для людства. У XVII-XVIIIст. в Європі хворіло на віспу щороку до 12 мільйонів чоловік, з них вмирало 1,5-2 міль­йони, значна частина тих, що перехворіли, втрачала зір. Велика смертність (до 90-95 %) спостерігалась у країнах, куди її за­носили вперше. Такі нищівні епідемії були в Сибіру в XVIIст. Європейські завойовники і перші переселенці в Америці штучно поширювали віспу між індійцями для знищення їх. Здавна суто емпірично було помічено, що ті, хто перехворів навіть і на легку форму віспи, набувають стійкої несприйнятливості до хвороби. Але щеплення — варіоляція — інколи викликали дуже тяжке, а то й смертельне захворювання. Особа, якій зробили щеплення, крім того, могла стати джерелом зараження для довколишніх.

Едварду Дженнеру належить велика історична заслуга вве­дення в медичну практику запобіжних щеплень коров'ячої віспи (вакцинація) замість небезпечних щеплень віспи від людини.

Дженнер по одержанні медичної освіти працював інтерном у Дж. Гунте­ра, пізніше — лікарем сільських общин. У процесі роботи він довідався, що, за переконанням селян, особи, які перехворіли на коров'ячу віспу (соwpox), не хворіють на людську віспу. Про це Дженнер повідомив Гунтерові, який по­радив йому пильно вивчати цю справу. Дженнер протягом 20 років, просте­живши за рядом осіб, що перехворіли на коров'ячу віспу, зміг пересвідчитись в їхньому імунітеті під час нерідких у ті часи вибухів епідемій натуральної віспи. Він вивчив, які щеплення, з яких саме висипних захворювань у корів, відомих під загальною назвою сотурох, дають імунітет і в який період за­хворювання ці щеплення найбільш дійові. Маючи вже такий досвід, Дженнер 14.У.1796 р. дозволив собі прищепити вміст віспяної пустули з руки служ­ниці сусіднього фермера, що хворіла на коров'ячу віспу, хлопчикові Джонсо-ві Фіпсу, якому пізніше було прищеплено натуральну віспу, що не спричини­лось до захворювання. Лише через два роки Дженнер опублікував свої спо­стереження англійською мовою. Запропонована ним запобіжна вакцинація швидко набула поширення в різних країнах на різних континентах. Після ко­роткого перебування в Лондоні для популяризації вакцинації Дженнер по­вернувся на попереднє місце сільського лікаря, де й прожив усе своє жит­тя, незважаючи на численні почесні запрошення з різних країн. Він не забував Джонса Фіпса, побудував йому будинок і посадив навколо нього розарій.

Запропонований Дженнером спосіб вакцинації не дістав у Англії підтримки і не був навіть опублікований Лондонським «Королівським товариством». У другій половині XIX ст. в Англії було організовано навіть противакцинаційну лігу, яка добилася скасування обов'язкового щеплення віспи, внаслідок чого в Ан­глії спостерігалися великі спалахи віспи навіть у порівняно недав­ні часи.

Лише через півтора сторіччя, в 1958 р. на XI сесії Всесвітньої асамблеї з охорони здоров'я за пропозицією радянської делега­ції було прийнято резолюцію про проведення глобальної програ­ми ліквідації віспи. Радянський Союз взяв активну участь у ре­алізації цієї програми: наша країна безплатно передала ВООЗ понад 1,5 млрд. доз віспяної вакцини. Останній випадок віспи в світі було зареєстровано 26 жовтня 1977 р. (Сомалі). Офіційно перемогу над віспою проголошено на сесії ВООЗ у травні 1980р.

Похожие работы

  • Історія профілактичного щеплення людей проти сказу

    Реферат з медицини Історія профілактичного щеплення людей проти сказу Великим ученим Луї Пастером 6 липня 885 р. уперше були початі профілактичні щеплення людині проти сказу. 80 років людство в усьому світі користається вакциною, що врятувала від невблаганної смерті незліченна безліч людей, покусаних скаженими тваринами.

  • Актуальні питання вакцинопрофілактики в Україні

    Актуальні питання вакцинопрофілактики в Україні Згідно з наказом МОЗ України № 276 від 31.10.2000р. "Про порядок проведення профілактичних щеплень в Україні", діти підля­гають рутинній імунізації проти дифтерії, кашлюку, правця, поліомієліту, кору, епідемічного паротиту, краснухи, вірусного гепатиту В.

  • Б М Котляренко відомий інфекціоніст

    Пошукова робота Українські інфекціоністи. яті видатного інфекціоніста Б.М.Котляренка (1900-1969 рр.) 2001 6 червня 2000 р. виповнилося б 1000 років видатному інфекціоністу, клініцисту і педагогу, відомому вченому Борису Миколайовичу Котляренко. Б.М.Котляренко народився у м.Ряжську Рязанської губернії.

  • Покровський В І - видатний вчений-медик

    Покровський Валентин Іванович __________________________________ ____________ Покровський Валентин Іванович народився в 1929 р. – інфекціоніст, епідеміолог, академік АМН ССР (1982). В 1952 р. закінчив перший ММИ. З 1955 – 1964 рр. працював на кафедрі інфекційних захворювань того ж інституту.

  • Драматична медицина Дослідження чуми

    Пошукова робота з інфекційних захворювань Тема: “Драматична медицина. Дослідження чуми”. Ні одна хвороба не вписала в історію епідемії так багато трагічних картин, як це зробила чума, яка своїм масовим не тільки знищила велику частину населення міст і сіл, але й призвела до занепаду культури Європи.

  • Профілактика новоутворень та захворювань гортані та горла

    Реферат на тему: Про­фі­ла­к­ти­ка но­во­утво­рень та захворювань го­р­та­ні та горла Пу­х­лин­не ура­жен­ня го­р­та­ні зу­стрі­ча­єть­ся до­б­ро­які­с­не і зло­які­с­не. Де­які до­б­ро­які­с­ні по сво­їй бу­до­ві пу­х­ли­ни зда­т­ні пе­ре­хо­ди­ти в зло­які­с­ні. При огля­ді не зав­жди вда­єть­ся їх від­рі­з­ни­ти, то­му для уто­ч­нен­ня ді­а­г­но­зу і пра­ви­ль­но­го ви­бо­ру лі­ку­ван­ня не­об­хід­не до­слі­джен­ня ку­со­ч­ка пу­х­ли­ни під мі­к­ро­ско­пом – так зва­на біо­псі­я.

  • Інфекційні хвороби

    Таке звичне для всіх нас, хоч і неприємне поєднання слів. Хто з нас може похвалитися тим, що ніколи не хворів ні на яку інфекційну хворобу? “Застудні захворювання”, “кишкові розлади”, “температура”, що періодично виникають, уже давно перестали дуже хвилювати тих, хто захворів, привчили їх часто обходитись без допомоги лікарів.

  • Склад функції та значення крові

    Склад, функції та значення крові. Кров – рідка сполучна тканина. Основні функції: 1.Дихальна функція полягає в переносі кисню від легень до тканин організму та СО

  • Історичні нариси розвитку мікробіології 2

    РЕФЕРАТ на тему: Історичні нариси розвитку мікробіології” Роберт Кох народився 1843 р. Він провів класичні дослідження з етіології сибірки, туберкульозу й холери, завдяки чому ввійшов в історію як один з основоположників сучасної мікробіології. На початку його маленька лабораторія була влаштована в кімнаті для прийому хворих, а єдиними лабораторними тваринами були миші, яких він ловив сам.

  • Вступ до мікробіології Історія розвитку мікробіології Морфологія мікроорганізмів

    ВСТУП ДО МІКРОБІОЛОГІЇ. ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ МІКРОБІОЛОГІЇ. МОРФОЛОГІЯ МІКРООРГАНІЗМІВ. Мікробіологія є одним з основних предметів у підготовці медичних працівників. Без знань цього предмета неможливо науково обґрунтувати діагностику, лікування та профілактику інфекційних захворювань. Для сприйняття навчального мате­ріалу з мікробіології треба знати біологію, хімію, анатомію та фізіологію, латинську мову, фармакологію.