Referat.me

Название: Гіпоталамус у період стресу

Вид работы: реферат

Рубрика: Биология

Размер файла: 16.56 Kb

Скачать файл: referat.me-20174.docx

Краткое описание работы: Реферат на тему: Біоелектрична активність трофотропної зони гіпоталамусу за умов довготривалого стресу Передній гіпоталамус є вищим центром регуляції вегетативних функцій, а його дія на ефектори має парасимпатичний ефект. Виходячи з досить складної будови гіпоталамусу і його зв’язків, було з’ясовано, що функціональне значення різних областей гіпоталамусу є надзвичайно різноманітним, а подразнення тієї чи іншої області гіпоталамусу завжди торкається вегетативної сфери.

Гіпоталамус у період стресу

Реферат на тему:

Біоелектрична активність трофотропної зони гіпоталамусу за умов довготривалого стресу


Передній гіпоталамус є вищим центром регуляції вегетативних функцій, а його дія на ефектори має парасимпатичний ефект. Виходячи з досить складної будови гіпоталамусу і його зв’язків, було з’ясовано, що функціональне значення різних областей гіпоталамусу є надзвичайно різноманітним, а подразнення тієї чи іншої області гіпоталамусу завжди торкається вегетативної сфери. Зараз існує класифікація зон гіпоталамусу, яка носить функціональний, біологічний характер і відображає участь гіпоталамусу в здійсненні цілісних актів поведінки. З цієї точки зору в гіпоталамусі виділяють ерготропні і трофотропні зони. Так, в передніх відділах найбільш яскраво представлені трофотропні апарати. Біоелектрична активність цього відділа за певних умов може модулюватись, оскільки гіпоталамус входить до центрального ланцюга стрес-системи. Саме гіпоталамус є відповідним за виникнення адаптаційної реакції, що направлена на відновлення гомеостазу і збереження нормальної життєдіяльності за умов стресу. Стресовий стан, що виникає під впливом надзвичайних чи патогенних подразників, призводить до напруження адаптаційних механізмів організму. Всі зміни в організмі, які відбуваються в цьому стані впливають на біоелектричну активність трофотропної зони гіпоталамусу, та в певній мірі можуть бути одним з маркерів патологічного стану. Саме тому дослідження біоелектричної активності трофотропної зони гіпоталамусу за умов довготривалого стресу можуть дати інформацію про деякі механізми формування стрес-реакції у вищих відділах ЦНС, забезпечення медіаторної спроможності і можливої корекції патологічних станів, викликаних стресовими факторами.

Методика дослідження

Дослідження були проведені на нелінійних білих щурах-самцях вагою, на початку експерименту, 200-230 г. Тварини були поділені на дві групи. В першу (n = 22) ввійшли контрольні тварини, які жили за стандартними умовами утримання. Щурам другої (n = 22) групи утворювали стресову ситуацію шляхом обмеження життєвого простору.Біоелектричну активність гіпоталамусу, за умов гострого експерименту, реєстрували через кожні 3 тижні протягом 21 тижня паралельно у тварин обох груп. Отримані результати оброблялись статистично. Визначались потужність і середня амплітуда α, β, δ і θ – ритмів.

Результати та їх обговорення

Дослідження біоелектричної активності трофотропної зони гіпоталамусу у щурів першої групи (фізіологічні умови), показали, що з 3 по 9 тиждень експерименту спостерігалось зростання логарифмічного значення потужності (ЛЗП) δ-, α-, α1 -, α2 -, α3 -, β-, β1 - ритмів.

Таблиця 1.

Динаміка відмінностей логарифмічних значень потужності біоелектричної активності трофотропної зони гіпоталамусу тварин протягом експерименту за фізіологічних умов.

ритм тижні
6 9 12 15 18 21
δ + + -* +* + +
α + + -* + - +
α1 + + -* +* - +
α2 + - -* +* - +
α3 + + -* +* - +
β + +* -* +* - +*
β1 + +** -* +* - +*
θ - + -* +* - +**

Р< 0,05; ** P< 0,001.

З 9 по 12 тиждень цей показник мав тенденцію до зниження. Починаючи з 15 тижня і до кінця експерименту ЛЗП δ- ритму зростало. На відміну від дельта ритму, ЛЗП α-, α1 -, α3 -, β-, β1 -ритмів на 15 і 21 тижнях зростало, а на 18 - зменшувалось (р=0,001). ЛЗП α2 -ритму збільшувалось на 6, 15 і 21 тижнях, і зменшувалось з 9 по 12 тиждень та на 18 тижні (Табл. 1).

Біоелектрична активність передньої зони гіпоталамусу щурів за умов стресової ситуації через 3 і 21 тиждень експерименту показала, що ЛЗП α-, α1 -,β-, β1 -,θ- ритмів зростало з 3 по 9 тиждень, δ- ритм зростав з 3 по 6 тиждень, а ЛЗП α2 -, α3 - ритмів зростало з 6 по 9 тиждень. Далі, на 12 і 18 тижнях, спостерігалося вірогідне зниження ЛЗП всіх ритмів. На 15 та 21 тижнях цей показник мав тенденцію до вірогідного зниження (Табл. 2)

Таблиця 2.

Динаміка відмінностей логарифмічних значень потужності біоелектричної активності трофотропної зони гіпоталамусу тварин протягом експерименту за умов довготривалого стресу.

ритм тижні
6 9 12 15 18 21
δ +* - -** +** -** +**
α + + -** +** -** +**
α1 + + -** +** -** +**
α2 - + -** +** -** +**
α3 - + -** +** -* +**
β + + -** +** -** +**
β1 + + -** +** -** +**
θ + + -** +** -** +**

Отримані результати дають змогу розкрити деякі механізми функціонування фізіологічних систем відповідних за встановлення гомеостатичних показників. Вони дозволили зробити припущення, що явища, які ми спостерігали пов’язані зі специфічністю нейропередачі в передньому відділі гіпоталамусу та особливостями його реагування на стрес.

Похожие работы

  • Відділ Покритонасінні або Квіткові рослини Загальна характеристика

    Різноманітність покритонасінних та особливості їх поширення. Панування покритонасінних рослин у сучасній флорі. Покритонасінні – відділ вищих насінних рослин, деревовидні або трав’янисті з добре розвиненими і різноманітними коренями, стеблами і листками. У квіткових існує цілий ряд особливостей будови – значних

  • Щеплення рослин та його біологічне значення Основні засоби щеплення рослин

    Назва реферату : Щеплення рослин та його біологічне значення. Основні засоби щеплення рослин Розділ : Біологія Щеплення рослин та його біологічне значення. Основні засоби щеплення рослин

  • Про роль преоптичної області та переднього гіпоталамуса у підтримці констант гомеостазу

    Міністерство охорони здоров’я України Донецький національний медичний університет ім. М. Горького НАТРУС Лариса Валентинівна УДК 612.826.4 Про роль преоптичної області та переднього гіпоталамуса у підтримці констант гомеостазу

  • Фізіологія нервової системи і вищої нервової діяльності

    Реферат на тему: ЗМІСТ Реферат на тему: 1 Фізіологія нервової системи і вищої нервової діяльності 1 ЗМІСТ 2 1. Інстинкти як вищи безумовні рефлекси 3 2. Значення інстинктів для забезпечення життєво необхідних функцій 6

  • Емоції та їх значення, механізм виникнення емоцій

    Роль емоцій. Позитивне або негативне ставлення людини до навколишнього світу. Механізм виникнення емоцій. Первинні емоції: страх і тривога. Вторинні емоції. Позитивні емоції— позитивна оцінка об'єкта, явища (радість, любов, захоплення тощо).

  • Будова та функції епіфізу, сальних та потових залоз

    Сальні та потові залози, їх будова та функції. Епіфіз, його роль у птахів і ссавців як нейроендокринного перетворювача. Зв'язок епіфізу з порушеннями у людини добового ритму організму. Регуляція біологічних ритмів, ендокринних функцій та метаболізму.

  • Стійкість до голодування і активність АДГ у Drosophila melanogaster із природних популяцій України

    Стійкість до голодування, здатність вижити в екстремальних умовах нестачі корму як характеристика пристосованості. Активність алкогольдегідрогенази у плодової мушки Drosophila melanogaster. Матеріали та методи, результати досліджень та їх обговорення.

  • Регуляція обміну речовин. Терморегуляція

    Управління обміном вуглеводів. Математичний аналіз системи регуляції рівня кальцію в плазмі. Основна модель регуляції обміну заліза у клітинах. Управління обміном білків, жирів і неорганічних речовин. Баланс тепла в організмі. Регуляція температури тіла.

  • Біологічні ритми

    Живі організми як об'єктивні реальні форми буття. Хронобіологія – наука про біоритми. Екологічні і фізіологічні аспекти ритмічних процесів. Ритмічні добові коливання фізіологічних процесів у людини та біолектрична активність мозку і м`язової системи.

  • Нейронна теорія

    Основні положення нейронної теорії. Структурна модель та елементи нервової системи, обмін речовин, кровопостачання. Клітини глії; основні функції нейронів: сприймаючі, інтегративні, ефекторні. Механізм обробки і передачі інформації в нервовій системі.