Название: Ферум Fe

Вид работы: реферат

Рубрика: Химия

Размер файла: 209.69 Kb

Скачать файл: referat.me-370027.docx

Краткое описание работы: Входить в склад дихальних пігментів, бере участь в переносі кисню до тканин в організмі тварин і людини, стимулює функцію кровотворних органів. В якості лікарського засобу приймається при анемічних і деяких інших патологічних станах.

Ферум Fe

Ферум (Fe)

Входить в склад дихальних пігментів, бере участь в переносі кисню до тканин в організмі тварин і людини, стимулює функцію кровотворних органів. В якості лікарського засобу приймається при анемічних і деяких інших патологічних станах.

Організм дорослої людини містить в середньому 4-5 г феруму, з них близько 70% знаходиться в складі гемоглобіну. Залізо, існуюче в плазмі крові, є транспортною формою заліза, яке зв‘язане з білком трансферином. Вміст заліза в плазмі крові підпорядкований добовим коливанням – він знижується в другій половині дня, обмін заліза в організмі багато в чому залежить від нормального функціонування печінки. Покази до приймання заліза є залізодефіцитні анемії різної етиології (анемії від крововтрат, хлороз, анемії вагітних), які проходять з пониженим вмістом заліза в крові, а також стан латентного безсимптомного дефіциту заліза зустрічається у 20-30% практично здорових жінок.

Препарати заліза можуть бути рекомендовані при довгому внутрішньо судинному гемолізі, супроводжуючому постійною втратою заліза, яке виводиться з сечею, при захворюваннях системи крові, складних кровотеч, з розвитком вторинної недостатності заліза.

Основними джерелами заліза в харчових продуктах є продукти тваринного походження (м‘ясо, риба, печінка). Серед препаратів заліза найбільше застосування отримали: залізо гліцерофосфат, залізо лактат, ферітал, заліза закисного сульфат, таблетки “Гемостимулін”.

d – елемент VІІІгрупи; порядковий номер 26; атомна маса – 56; (), 26е.

Метал середньої активності, відновник. Основні ступені окиснення - +2, +3.

ЗАЛІЗО

Хімічні властивості:

1. На повітрі легко окисyюється в присутності вологи (ірзавіння)

4Fe+3O+6HO→4Fe(OH)

2. Залізний дріт горить у кисні, утворюючи окалину – оксид феруму (ІІ, ІІІ)

3Fe+2O→FeO

3.При високій температурі (700-900С) реагує з парою води:

3Fe+4HO→→FeO+4H↑

4. Реагує з неметалами при нагріванні

2Fe+3Br→→2FeBr

Fe+S→→FeO

5.Легко розчиняється в хлорид ній і розведеній сульфатній кислотах

Fe+2HCl→FeCl+H↑

Fe+HSO(розв.)→FeSO+H↑

У концентрованих кислотах-окисниках залізо розчиняється тільки при нагріванні.

2Fe+6HSO(конц.) →→Fe(SO)+3SO↑+6HO

Fe+6HNO(конц.) →→Fe(NO)+3NO↑+3HO.

(на холоді концентровані нітратна і сульфатна кислоти пасивують залізо).

6. Витісняє метали, що стоять правіше від нього в ряді напруг, із розчинів їх солей:

Fe+CuSO→FeSO+Cu↓

Сполуки двовалентного феруму.

Гідроксид феруму (ІІ)

Одержання

При дії розчинів основ на солі феруму (ІІ) без доступу повітря

FeCl+2KOH→2KCl+Fe(OH)↓.

Хімічні властивості.

Fe(OH) - слабка основа, розчиняється в сильних кислотах

Fe(OH)+HSO→FeSO+2HO

Fe(OH)+2H→Fe+HO

При прожарюванні Fe(OH)без доступу повітря утворюється оксид феруму(ІІ) FeO

Fe(OH)→→FeO+ HO

У присутності кисню повітря білий осад Fe(OH), окислюючись, буріє – утворюється гідроксид феруму (ІІІ) Fe(OH).

4 Fe(OH)+O+2HO→4 Fe(OH).

Сполуки феруму (ІІ) мають відновні властивості, вони легко перетворюються на сполуки феруму (ІІІ) під дією окисників

10FeSO+2KMnSO+8HSO→5Fe(SO)+KSO+2MnSO+8HO

6FeSO+2HNO+3HSO→3Fe(SO)+2NO↑+4HO

Сполуки феруму схильні до комплексоутворення (кординаційне число=6)

FeCl+6NH→[Fe(NH)]Cl

Fe(CN)+4KCN→K[Fe(CN)] (жовта кров‘яна сіль).

Якісна реакція на Fe
При дії гексаціоноферату (ІІІ) калію K[Fe(CN)] (червоної кров‘яної солі) на розчин солей двовалентного феруму утворюється синій осад (турнублева синь)

3FeSO+2 K[Fe(CN)]→ Fe K[Fe(CN)]↓+3KSO

3Fe+3SO+6K2 K[Fe(CN)]→Fe [Fe(CN)]↓+6K+3SO

3Fe+2 [Fe(CN)]→ Fe [Fe(CN)] ↓.

Гідроксид феруму (ІІІ)

Одержання

Утворюється при дії розчинів основ на солі тривалентного феруму – випадає у вигляді червоно-бурого осаду

Fe(NO)+3KOH→Fe(OH)+3KNO

Fe+3OH→Fe(OH)↓

Хімічні властивості

Fe(OH) - більш слабка основа, ніж гідроксид феруму (ІІ).

Це зумовлено тим, що у Feменший заряд іона і більший його радіус, ніж у Fe, а тому Fe слабше утримує гідроксид-іони, тобто Fe(OH) легше дисоціює.

Це зумовлено тим, що у Fe²⁺ менший заряд іона iбільший його радіус, ніж у Fe³⁺ , а тому Fe²⁺ слабше утримує гідроксид-іони, тобто Fe(OH)₂ легше дисоціює.

У зв'язку з цим солі феруму (ІІ) гідролізуються незначно, а солі феруму (III) — дуже сильно. Гідролізом зумовлюється iколір розчинів солей Fe(III): незважаючи на те, що іон Fe³⁺ майже безбарвний, розчини, які його містять, забарвленя в жовто-бурий колір, що пов'язано з присутністю гідроксоіонів феруму або молекул Fe(OH)₃ , що утворюються завдяки гідролізу:

Fe³⁺ +HO↔[Fe(OH)]+H

[Fe(OH)]+ HO↔[Fe(OH)]+H

[Fe(OH)]+ HO↔Fe(OH)+H

Принагріваннізабарвленнятемнішае, апридодаваннікислотсвітлішаєвнасладокпригніченнягідролізу. Fe(OH)₃ характеризується слабко вираженою амфотерністю — він розчиняється в розведених кислотах i в концентрованих розчинах основ:

Fe(OH)+3HCl→FeCl+3HO

Fe(OH)+3H→Fe+3HO

Fe(OH)+NaOH→Na[Fe(OH)]

Fe(OH)+OH→[Fe(OH)]

Сполуки феруму (ІІІ) – слабкі окисники, реагують із сильними відновниками

2FeCl+HS→S+2FeCl+2HCl.

Якісні реакції на Fe

При дії гексаціоноферату (ІІ) калію K[Fe(CN)] (жовтої кров‘яної солі) на розчин солей тривалентного феруму утворюється синій осад (берлінська лазур)

4FeCl+3K[Fe(CN)]→Fe[Fe(CN)]↓+12KCl

4Fe+12Cl+12K+3[Fe(CN)]→Fe[Fe(CN)]↓+12K+12Cl

4Fe+3[Fe(CN)]→Fe[Fe(CN)] ↓

При додаванні до розчину, що містить іони Fe, роданистого калію або амонію, з‘являється інтенсивне криваво-червоне забарвлення роданіду феруму (ІІІ).

FeCl+3NHCNS↔3NHCl+Fe(CNS)

(при взаємодії ж із родінідами іонів Fe розчин залишається практично безбарвним).

Список використаної літератури

1. Розділ «ХІМІЯ» А.Загайко