Referat.me

Название: Особливості формування попиту на фактори виробництва

Вид работы: реферат

Рубрика: Экономика

Размер файла: 70.67 Kb

Скачать файл: referat.me-389518.docx

Краткое описание работы: Похідний характер попиту. Попит на ресурси та фактори, що на нього впливають. Чиста вигода покупця. Гранична вигода. Гранична цінність. Граничні видатки. Загальне правило максимізації вигоди для покупця. Гранична доходність ресурсу.

Особливості формування попиту на фактори виробництва

Ринки ресурсів, як і всі інші, регулюються силами попиту і пропонування. Попит фірми на фактори виробництва має спільні риси для всіх видів ресурсів, тоді як пропонування кожного з ресурсів має свої специфічні особливості. Закон попиту так само справедливий для ринку ресурсів, як для ринку готової продукції: чим вищою є ціна ресурсу, тим меншим за інших рівних умов буде обсяг попиту на нього.

Проте формування попиту на ресурси зазнає впливу багатьох специфічних факторів, пов’язаних насамперед з похідним характером попиту . Попит на ресурси залежить від:

- попиту на готову продукцію ;

- технології, яку фірма обирає для виробництва продукції;

- співвідношення продуктивності і ціни ресурсу .

Ці чинники впливають на формування кривої попиту на фактори виробництва не тільки фірми, але й галузі, а також економіки в цілому.

У короткостроковому періоді , коли змінним є лише один ресурс і дія закону спадної віддачі зумовлює спадання продуктивності додаткових одиниць ресурсу, перед фірмою постає проблема визначення оптимальної кількості покупок фактора виробництва з метою максимізації чистої вигоди.

Чиста вигода покупця визначається як різниця між цінністю покупки і видатками на неї: . Оскільки згідно закону спадної граничної корисності кожна додатково придбана одиниця товару має для покупця все меншу цінність, він буде нарощувати чисту вигоду від збільшення кількості покупок доти, доки приріст чистої вигоди не зменшиться до нуля.

Якщо приріст чистої вигоди від додаткової одиниці покупок (гранична вигода) : ; приріст цінності додаткової одиниці товару (гранична цінність) : ; приріст видатків на покупку додаткової одиниці товару (граничні видатки) , то ;

, .

Загальне правило максимізації вигоди для покупця полягає у тому, що чиста ви­года максимізується, коли гранична цінність покупки стає рів­ною граничним видаткам: .

Гранична цінність покупки одиниці ресурсу вимірюється показником граничної доходності ресурсу , величина якого залежить від двох змінних: граничної про­дуктивності змінного ресурсу і граничного виторгу від продажу готової продукції, створеної додатковою одиницею ресурсу .

Гранична доходність ресурсу – це грошовий вираз граничної продуктивності змінного фактора виробництва: або ,

де – приріст сукупного виторгу від продажу продукції, виробленої додатковою одиницею ресурсу.

Для конкурентної фірми , у якої граничний виторг співпадає з ціною продукції, гранична доходність ресурсу визначається як: і називається цінністю граничного продукту : .

Граничні видатки фірми на ресурс – це зміна видатків на ресурс внаслідок купівлі ще однієї одиниці ресурсу, або додаткові видатки на залучення у виробництво додаткової одиниці ресурсу: .

Якщо будь-яка фірма купує ресурс на конкурентному ринку ресурсів, де ціна є величиною сталою, то граничні видатки на ресурс співпадають з середніми видатками і з ціною ресурсу: .

Правило оптимального використання ресурсів: прибуток будь-якої фірми буде максимізуватись за умови, що грани­чна доходність ресурсу буде рівною граничним видаткам на ресурс, або його ціні : , або .

Фірма постійно порівнює граничну доходність ресурсу з граничними видатками на нього (ціною ресурсу) і розширює попит на ресурс, доки гранична доходність ре­сурсу перевищує граничні видатки (ціну).

Внаслідок дії закону спадної віддачі, гранична доходність кожної додаткової одиниці ресурсу спадає. Тому фірма розширює купівлю ресурсу до обсягу, за якого гранична доходність останньої з куплених одиниць зменшується до рівня ринкової ціни ресурсу.

Попит фірми на ресурс відображає множина співвідношень граничної доходності ресурсу і його кількості. Рис. 11.1 представляє криві попиту на працю досконалого конкурента та монополіста на ринку готової продукції . Кожна точка на кривих попиту фірми на працю показує кількість праці, яку купувала б фірма за кожної можливої ціни (граничної доходності). Крива попиту має від’ємний нахил: чим нижчою буде гранична доходність (і ціна), тим більша кількість ресурсу буде придбана фірмою для розширення виробництва до рівня, який забезпечить максимізацію прибутку.

У конкурентної фірми спадає лише через зменшення граничної продуктивності фактора, а у недосконалого конкурента знижується з двох причин: через зменшення граничної продуктивності фактора виробництва, а також через падіння ціни на продукцію за зростання випуску. Крива монополіста спадає більш стрімко, ніж конкурентної фірми. Отже, попит на ресурс недосконалого конкурента менш еластичний , ніж попит конкурентного виробника. Криві граничної доходності на рис. 11.1 показують, що за погодинної ставки заробітної плати w=10 грн. конкурентна фірма найме двох робітників, а монополіст – лише одного, за w=6 грн. конкурентна фірма найме чотирьох робітників, а монополіст – лише двох.

Чутливість виробників до зміни ціни змінного ресурсу, тобто цінову еластичність попиту на ресурс визначають наступні детермінанти:

- коефіцієнт зниження граничної продуктивності змінного ресурсу : якщо гранична продуктивність спадає повільно, то гранична доходність ресурсу, отже, і попит на ресурс, буде знижуватись повільно, матиме тенденцію до високої еластичності, і навпаки;

- здатність ресурсів до взаємозаміни : чим більше замінників має ресурс, тим більш еластичним є попит на нього;

- еластичність попиту на готову продукцію : чим вища еластичність попиту на готову продукцію, тим більш еластичним є попит на ресурс, і навпаки;

- питома вага видатків на ресурс в сукупних видатках фірми : якщо видатки на ресурс становлять значну частку сукупних видатків фірми, попит на нього буде більш еластичним, і навпаки.

Зміни у попиті фірми на ресурс і відповідне зміщення всієї кривої попиту визначають наступні детермінанти:

- зміна попиту на готову продукцію – впливає на через залежну від споживчого попиту ціну готової продукції фірми ;

- зміна продуктивності ресурсу впливає на MRP внаслідок зміни MP ;

- зміна цін інших ресурсів має різні наслідки для взаємозамінних і взаємодоповнюваних ресурсів.

Якщо ресурси взаємозамінні, то зміна ціни одного з ресурсів викликає два ефекти: ефект заміни зменшує попит на відносно дорожчий ресурс, ефект обсягу випуску збільшує попит на обидва ресурси при зниженні ціни одного з них. Сукупна дія цих ефектів визначає кінцевий вплив на зміну попиту, напрямок зміщення кривої попиту на ресурс. Якщо ресурси є взаємодоповнювачами , то зміна ціни одного з ресурсів не викликає ефекту заміни, діє лише ефект обсягу випуску , який спричиняє різноспрямовані зміни у попиті на один ресурс відносно зміни ціни іншого ресурсу.

Ринковий попит на ресурс в умовах досконало конкурентного ринку представляє собою суму обсягів попиту всіх галузей, де використовують даний ресурс, за кожної можливої ціни ресурсу. Але галузевий попит на ресурс не є простою сумою попиту окремих фірм. Крива попиту для кожної конкурентної фірми будується за припущення про незмінність ціни готової продукції. Крива галузевого попиту на ресурс (рис. 11.2) повинна враховувати можливі зміни у попиті всіх фірм, пов’язані зі зміною ціни готової продукції.

Припустимо, що галузь спочатку знаходилась у стані рівноваги в точці , ціна ресурсу становила. Ціна готової продукції . За незмінності ціни готової продукції крива попиту кожної фірми на змінний ресурс співпадає з кривою граничної доходності ресурсу. Підсумувавши обсяги попиту всіх фірм галузі, одержимо криву . Але вона не є дійсною кривою галузевого попиту на ресурс, тому що одержана з припущення про незмінність ціни готової продукції. Нехай ціна ресурсу впала до рівня . За інших рівних умов фірмам вигідно збільшити обсяги попиту на ресурс, рівновага зміщується в точку вниз по умовній кривій . Всі фірми розширюють виробництво, в результаті чого ціна готової продукції падає нижче . Це в свою чергу зменшує граничну доходність фактора. Крива зміщується ліворуч у положення , точкою нової рівноваги стане на кривій . Вона вже відображає зміну ціни готової продукції, тому належить до кривої галузевого попиту. З’єднавши точку початкової рівноваги з точкою нової рівноваги , одержуємо криву галузевого попиту на ресурс . Крива галузевого попиту більш стрімка, ніж галузеві криві граничної доходності та , побудовані за припущення про незмінність цін готової продукції, тобто галузевий попит на ресурс менш еластичний. Це означає, що зі зниженням ціни ресурсу кожна фірма розширила обсяги залучення ресурсу і випуску продукції, але на меншу величину, ніж планувалося.

Таким же методом можна визначити криві попиту всіх галузей економіки, де застосовується даний ресурс. Додавши обсяги попиту на ресурс всіх галузей за кожної можливої ціни, одержимо сукупний ринковий попит на ресурс .

В умовах монополії попит фірми на ресурс є галузевим попитом.

У довгостроковому періоді фірми можуть змінювати обсяги всіх використовуваних ресурсів, тому довгостроковий попит фірми на ресурс є більш еластичним, ніж короткостроковий.

У пошуку оптимальної комбінації вхідних ресурсів фірми повинні розв’язати дві взаємопов’язані проблеми: знайти таке співвідношення вхідних ресурсів, яке дозволило б виробляти заданий обсяг продукції з найменшими витратами ; знайти таке співвідношення ресурсів, яке дозволило б одержати максимальний прибуток.

Основне правило мінімізації видатків на заданий обсяг продукції : мінімальні витрати на будь-який обсяг фірма забезпечує за такого співвідношення ресурсів, для якого відношення граничних продуктивностей ресурсів до їхніх цін є однаковим для всіх видів ресурсів : .

Існує багато рівнів виробництва, для яких можна мінімізувати витрати, але лише один з них дозволяє максимізувати прибуток . Для його визначення фірма застосовує правило оптимального використання ресурсів :

... ,

або ... .

У загальному вигляді це правило називається правилом оптимального співвідношення ресурсів : .

За цієї умови фірма досягає максимально можливої величини прибутку з мінімальними витратами.

Похожие работы

  • Виробнича функція з одним змінним фактором

    У короткостроковому періоді фірма для збільшення виробництва може змінювати обсяги лише деяких ресурсів, інші є фіксованими. Ця особливість зумовлює відмінність виробничої функції і короткострокових витрат.

  • Короткострокові витрати виробництва

    Оскільки у короткостроковому періоді деякі ресурси фіксовані, а обсяги інших можна змінювати для розширення випуску, виділяють два типи витрат – постійні і змінні, які аналізують за двома рівнями. Перший рівень аналізу стосується витрат на весь обсяг продукції, другий – аналізу витрат на одиницю продукції.

  • Характеристика монопольного ринку

    Монополія являє собою ринкову структуру, яка характеризується наявністю одного продавця та багатьох покупців. Умовами встановлення та утримання монопольної влади є бар’єри для вступу конкурентів до галузі. Існування різновидів монополій. Чиста монополія.

  • Особливість ринку факторів виробництва

    Ринки факторів виробництва Ринки факторів – це спеціальні ринки, де на відміну від ринків продукції, з боку попиту виступають фірми, які споживають виробничі фактори, з боку позиції – власники факторів – домогосподарства. На ринках факторів визначаються ціни та обсяги використання факторів. Ринки факторів виробництва вважаються вторинними по відношенню до ринків готової продукції, тому що стан перших визначаються станом других.

  • Утворення похідного попиту і монопсонія

    Зв'язок попит на продукти завжди пов’язувався з максимізацією корисності їх для споживачів, а пропозиція - з максимізацією прибутку виробників. Утворення попиту домогосподарствами, а пропозиції – підприємствами. Галузевий та ринковий попит на ресурс.

  • Максимізація прибутку в монополії

    Правило граничного випуску. Оптимальний обсяг випуску. Умова беззбитковості. Умова закриття. Короткострокова рівновага монополії. Парадокс прибутку. Монопсоніст, як єдиний покупець товару. Правило максимізації вигоди монопсоніста.

  • Гранична і середня схильність до заощаджень в Україні

    Заощадження як неспожита частина особистого безподаткового доходу, та середня схильність до заощадження і до споживання населення України в 2002–2008 роках. Фактори, які впливають на обсяги споживання і заощадження, гранична схильність до заощаджень.

  • Пропонування і рівновага на ринку праці

    Сукупна корисність часу для найманого робітника, її склад. Максимізація сукупної корисності. Рівень годинної ставки заробітної плати. Альтернативна вартість втрачених можливостей. Підвищення ставки. Ефект заміни дозвілля працею. Ефект доходу.

  • Пропонування і рівновага на ринках капіталу і землі

    Капітал і земля як товари довготривалого використання. Фактор часу. Три ринки капіталу. Інвестиції як процес створення нового капіталу. Три джерела фінансування довгострокових інвестиційних проектів. Ціна позикового капіталу. Норма проценту.

  • Попит та пропозиція

    Поведінка споживача. Гранична корисність кожного товару на одну грошову одиницю. Функція граничної корисності товару. Попит, пропозиція та ринкова рівновага. Податок, як неціновий фактор впливу на пропозицію фірми. Еластичність попиту та пропозиції.