Название: ГЕОГРАФІЧНИЙ (ТЕРИТОРІАЛЬНИЙ) ПОДІЛ ПРАЦІ

Вид работы: реферат

Рубрика: География

Размер файла: 21.53 Kb

Скачать файл: referat.me-60615.docx

Краткое описание работы: План Поняття про географічний поділ праці. Фактори розвитку міжнародного поділу праці. Розвиток МПП в епоху науково-технічної революції. 1. Поняття про географічний поділ праці

ГЕОГРАФІЧНИЙ (ТЕРИТОРІАЛЬНИЙ) ПОДІЛ ПРАЦІ

ГЕОГРАФІЧНИЙ (ТЕРИТОРІАЛЬНИЙ) ПОДІЛ ПРАЦІ

План

1. Поняття про географічний поділ праці.

2. Фактори розвитку міжнародного поділу праці.

3. Розвиток МПП в епоху науково-технічної революції.

1. Поняття про географічний поділ праці

Географічний (територіальний) поділ праці (ГГІП) — одне з основних, ключо-
вих поаять в економічній і соціальній географії.

Чим глибший географічний поділ праці н країні, тим вищий рівень її економіч-
ного розвитку. Одна людина, одна родина не може забезпечити себе всім необхід-
ним за потребами. Та й окрема невелика територіальна спільність людей не змогла
б організувати економічно ефективне виробництво матеріальних благ в умовах за-
мкненого натурального господарства, економічної автаркії (від грецьк. autarkcia—
самозадоволення), тобто відокремлення країни, створення замкнутої економіки.

На перших етапах людської історії поділ пращ відбувався за біологічними озна-
ками — статтю, віком людей. Величезну роль відіграв поділ праці між племенами

кочівників-скотарів і хліборобів. Він відображений у біблійному міфі про синів
Адама й Сви — Каїна й Авеля. Праця первісного хлібороба була набагато важчою,
ніж праця пастуха, звідси й заздрість хлібороба Каїна до пастуха Авеля. одо при-
звела до братовбивства. Наступним кроком в історії було відділення міських видів
занять — ремесел і торгівлі. Поділ фізичної й розумової праці й кожен із нових
самостійних видів трудової діяльності ніби закріплювався за певними територія-
ми. Так поступово виникали зачатки ПІП.

Зовні ГІІІІ проявляється в територіальних відмінностях у виробництві про-
дуктів. Але не всяка відмінність — результат і ознака ГПП. Якщо народи Піїї-
денио-Східкої Азії вирощували рис. а корінні жителі Америки — кукурудзу,
територіальні відмінності е, а ПІП — немає. Лише коли певну кількість рису
або кукурудзи почали вирощувати додатково для обміну, виник ГІІІІ. Подіб-
ний обмін значно підвищував продуктивність праці в традиційних промислах.
У сусідів шляхом обміну можна було добути нові вили продуктів, отриманих
в інших природних умовах і з інших природних матеріалів. У такий спосіб роз-
ширювовся асортимент використовуваних продуктів, засобів виробництва тощо.
Обмін дивав спільноті людей можливість мати продукти, які взагалі не можна
було виробити на місці через відсутність відповідних умов ибо ресурсів. Мисли-
вець-чукча міг добути додаткову кількість хутра для обміну, але не міг зробити
чай або вінчестер.

Первинні форми міжтериторіального обміну обмежувалися порівняно невели-
ким простором і вузьким колом продуктів.

Найочевидніша причина ГПГІ — відмінності в природних умовах і ресурсах,
оскільки вони багато в чому визначають економічну ефективність виробництва.

Але ця причина не єдина й не завжди головна. Наприклад, спеціалізація Куби
на тютюні й цукровому виробництві, південних штатів СІІІА на бавовні поясню-
валася не тільки сприятливим кліматом, але й можливістю застосування дешевої
рабської праці. І в наш час розквіт економіки «азіатських тигрів» (Таїланду. Сінга-
пуру та 1н.) за рахунок виробництва сучасної продукції машинобудування в першу
чергу визначається наявністю численної й досить дешевої робочої сили.

Велике значення мають сформовані національні традиції суспільства.

Основоположником учення про ГПП у радянській географії з повною підста-
вою можна низвати М. М. Баранського. Його заслуги в розробці основ учення про
ГІІІІ такі:

1) він визначив ГПП як просторову форму суспільного поділу праці: «Необ-
хідна умова географічного поділу праці полягає в тому, щоб різні країни
(або райони) працювали одна для одної, щоб результат праці переправляв-
ся з одного місця в інше, щоб був, таким чином, розрнв між місцем вироб-
ництва й місцем споживання»;

2) він виділяв два основних види ГІІІІ — міжрайонне й міжнародне:

3) він проаналізував найважливіші історичні етапи розвитку ГІІІІ «ушир
і вглиб», відзначивши вплив на цей процес таких факторів, як економічна
вигода, транспорт, мита тощо;

4) він показав вплив ГПІ1 на зростання продуктивності праці й процес фор-
мувавші спеціалізації економічних районів.

2. Фактори розвитку міжнародного поділу праці

Міжнародний поділ праці (ЛИШ) академік О. Т. Богомазов визначає як «процес стійкої концентрації в окремих країнах виробництва матеріальних благ і послуг понад внутрішні нотребн, тобто для зовнішнього обміну, і одночасно процес розвитку споживання понад виробничі можливості на основі придбання продукції ззовні».

Сутністю МНИ є міжнародна спеціалізація окремих країн на певних галу-
зях господарства, причому вона нерозривно пов'язана з обміном продукцією між

країнами, розвитком міжнародних торгово-економічних відносин. Як же скла-
дається спеціалізація на виробництві певних продуктів?

Для цього необхідні три умови.

Перша умова: країна повинна мати ті чи інші переваги над іншими країнами
у розвитку певного виробництва. Вони можуть бути різного характеру: наприклад,
багаті мінеральні ресурси (або який-небудь один вид) чи родючі землі; зручність
географічного положення, що полегшує підвезення сировини й відправлення про-
дуктів на ринок; дешевизна робочої сили або висока класифікація робітничих і ін-
женерно-технічних кадрів; паявність значного капіталу тощо.

Друга умова: за межами країни, що може виробляти надлишок певних то-
варів, мають існувати країни, де цих товарів не вистачає й де існує попит за ви-
щою ціною.

Третя умова: витрати на доставку товаріи на ринок не повинні поглинати всю
різницю між продажною ціною товару па місці виробництва й на тому ринку, куди
товар доставляється.

Остання умова безпосередньо залежить від стану транспорту: чим він дешев-
ший. тим на більші відстані можна переміщати товар, не побоюючись збитків,
і тим далі може знаходитися місце виробництва товару від місця його збуту або
споживання. Особливо важливу роль у зв'язку Із цим відіграє технічний прогрес
морського транспорту (тому вихід країни до моря — дуже важлива умова поглиб-
лення спеціалізації).

Міжнародний географічний поділ праці складався історичио. У давнину обмін
між країнами Старого Світу обмежувався в основному районами Середземномор'я.
У середньовіччі він розширився за рахунок країн Європи й Північної Африки. Піс-
ля Великих географічних відкриттів у сферу МПП увійшли території, що знахо-
дяться на берегах Атлантичного й Індійського океанів.

Дійсно міжнародним поділ праці став лише на тому досить високому щаблі
розвитку людського суспільства, коли між державами встановилися виробничі,
економічні зв'язки в міжнародному масштабі. Зовнішня торгівля й світовий ри-
нок зародилися раніше, ніж МПГІ почав інтенсивно розпиватися і склалося світове
господарство. Якщо світовий ринок виник ще на мануфактурній стадії капіталіз-
му. то МІНІ — на базі високої промислової стадії, в XIX ст.

Під дією науково-технічного прогресу в МІІП відбуваються глибокі зміни, зу-
мовлені розвитком внутрішньогалузевої спеціалізації. Одним з її напрямків є пред-
метна спеціалізація — зосередження в якійсь країні випуску певних видів про-
дукції певної галузі. Так, виробництво тракторів розвинене в США. у Німеччині,
у Великобританії (та в інших країнах), але США спеціалізується на випуску най-
потужніших колісних і гусеничних тракторів,- Великобританія — колісиих трак-
торів середньої, а Німеччина малої потужності.

Тісніші зв'язки між виробниками різних країн забезпечує подетальна спе-
ціалізація. тобто спеціалізація підприємств однієї сторони на виготовленні не ці-
лого готового продукту, а комплектуючих виробів, вузлів або деталей, які не ма-
ють самостійного вжитку, а застосовуються як частини кінцевого продукту (зби-
рання його може здійснюватися за багато тисяч кілометрів від місць виробництва
вузлів і деталей).

Розвивається й так звана технологічна, або постадійпа, спеціалізація, у ході
якої підприємства спеціалізуються не па виробництві виробів чи їхніх частин,
а на виконанні конкретних видів робіт, стадій єдиного технологічного процесу.

Важко переоцінити значення участі тієї чи іншої країни в системі МІІП. «За-
вдяки міжнародному поділу праці відбувається безперервна циркуляція деякої
частки вироблених в національному господарстві сировини, матеріалів, готових
виробів, фінансових ресурсів, наукових і технічних знань, виробничого й управ-
лінського досвіду поза національними кордонами. Це відкриває кожній країні
доступ до освоєння природних ресурсів світу (незалежно від місця її розташу-
нянмя), до створених виробничих сил, до накопиченого за всю історію знання
і досвіду. Участь у міжнародному поділу пращ дозволяє кожній країні повні-
ше і з найменшими витратами задовольняти свої потреби порівняно з тим, якби
вона це "робила самотужки"» (Н. С. Мироненко «Вступ до географії світового
господарства»).

3. Розвиток МПП в епоху науково-технічної революції

Сучасна НТР у величезній мірі сприяє поглибленню МІІП. розвитку міжна-
родної виробничої й науково-технічної кооперації. Це означає, що. власне кажу-
чи, іде процес розвитку всесвітнюго поділу праці, тобто вищого за масштабом
просторового охоплення та рівня ГГІП, такого, що в тій чи іншій мірі стосується
всіх країн світу.

У сучасному світі це виявляється в утворенні розгалуженої системи міжнарод-
них економічних зв'язків:

1) обмін капіталами, товарами, послугами, досягненнями науки й техніки,
ученими, фахівцями;

2) контракти на основі міжнародної кооперації науково-технічних досліджень
і розробок у сфері виробництва, постачання й збуту.

І чим складніша й дорожча продукція, що випускається, тим відносно менші
мояслнвості для її виробництва а національних межах, тим нагальнігаа необхідність
створення виробництва на міжнародній основі. Це стосується таких наукдємних
галузей, як авіаракетно-космічна промисловість, атомне енергомашинобудування,
виробництво супер-ЕОМ тощо.

НТР дозволила організаційно розвивати єдині технологічні ланцюжки й роз-
міщати їхні ланки в різних районах і країнах у найбільш повній відповідності до
вимог економічної ефективності кожної ланки. Разом Із тим, відбувся стрибок
в організації світового виробництва, який виявився у стандартизації у світовому
масштабі, впровадженні широкого технічного обслуговування закордонних покуп-
ців, удосконаленні системи збуту.

Активне й ефективне входження України в міжнародні економічні відносини
має сприяти необхідним змінам у структурі господарства, усуненню диспроиорцій
між окремими його галузями, технічному відновленню промисловості н сільсько-
го господарства, формуванню сучасної сфери послуг.