Referat.me

Название: Голодомор 1932-1933 років

Вид работы: статья

Рубрика: История

Размер файла: 18.52 Kb

Скачать файл: referat.me-151836.docx

Краткое описание работы: Один із найжорстокіших злочинів сталінізму проти українського народу організований державою голод 1932-1933 рр.. Державна політика в селі за голодомору. Голодомор в Україні належить до трагедій, демографічні наслідки яких відчуваються багато десятиліть.

Голодомор 1932-1933 років

ГОЛОДОМОР 1932-1933 РОКІВ

Причини і передумови

ГОЛОДОМОРУ

Одним із найжорстокіших зло­чинів сталінізму проти українсь­кого народу був організований ним голод 1932-1933 рр. До цього голоду держава штовхала село, яке відмовлялося прийняти кол­госпну систему з початку колек­тивізації. Протягом січня-листо-пада 1930 р. в Україні було заго­товлено 400 млн пудів хліба. За такий же період 1931 р. держав­ні заготівлі становили 380 млн пудів. Але цього було досягнуто в результаті знекровлення села. У багатьох селян у 1931 р. вилу­чили все зерно, у тому числі по­сівний фонд. Узимку 1931/32 р. голод вже стукав до селянських хат України. Фізично ослаблене селянство не могло ефективно провести весняну посівну кам­панію 1932 р. Ускладнювали си­туацію і безгосподарність у колгоспах, повна незацікавленість селян у ефективній, продуктив­ній роботі в них. На 20 травня 1932 р. у республіці було засіяно трохи більше половини запла­нованих площ. Внаслідок неякі­сного обробітку просапних куль­тур частина посівів загинула. І все ж не природні чинники бу­ли причиною трагедії українсь­кого селянства. Врожай 1932 р. лише на 12% був менший серед­нього врожаю за 1926—1930 рр. і міг би забезпечити населення України мінімумом продоволь­ства.

Але цього не сталося. Набли­ження катастрофи відчувалося в середині 1932 р. Угорський пись­менник, активний учасник гро­мадянської війни на боці біль­шовиків Мате Залка, перебува­ючи влітку 1932 р. в Україні, за­лишив такий запис у щоденни­ку, датований 11—13 червня: «Україна, незважаючи на нормаль­ний урожай, приречена на го­лод... Це - трагедія». Саме в цей період на полях ночами почали з'являтися селяни — переважно жінки, яким нічим було годува­ти дітей. Цих нещасних у чинов­них кабінетах називали «перу­карями»: вони ножицями зріза­ли колоски на тих полях, де ще рік-два тому працювали як пов­ноправні господарі. Незабаром явище набуло масового харак­теру. У серпні селяни почули про реакцію на це Й.Сталіна, наз­ваного офіційною пропагандою «батьком колгоспників». 7 серп­ня він власноруч написав закон про охорону соціалістичної влас­ності, який за крадіжку колго­спної чи кооперативної власнос­ті передбачав розстріл з конфі­скацією майна або позбавлення волі строком не менше 10 років з конфіскацією майна. Сучасни­ки називали цей закон «законом про п'ять колосків».

Незважаючи на небачену ра­ніше жорстокість, забезпечити хлібозаготівлі в 1932 р. не вдало­ся. На 1 листопада було Заготов­лено лише 195 млн пудів. У дея­ких районах місцеве керівницт­во, усвідомлюючи масштаби го­лоду, що насувався, дозволило колгоспам залишати зерно для сівби та в страховий фонд. Саме так зробили керівники Оріхів-ського району Дніпропетровсь­кої області. Довідавшись про це, Сталін наказав вчинити над ни­ми жорстоку розправу. Старший агроном райземуправління був засуджений до розстрілу, п'яте­ро керівників і спеціалістів — до 10 років концтаборів, інші п'я­теро - до 8,*двоє - до 5 років

Державна політика в селі за голодомору

Інформація про голод, що над­ходила з багатьох джерел, у де­талях була відома вищому керів­ництву партії й держави. Але за­мість того, щоб рятувати селян, держава посилила тиск на них, прагнучи за будь-яку ціну вико­нати план хлібозаготівель. На місця були направлені надзви­чайні комісії ЦК ВКП(б). В Ук­раїні хлібозаготівельну комісію очолював В.Молотов, який діяв особливо жорстоко. У районах, занесених на «чорну дошку» за «злісне саботування» хлібозаго­тівель, згідно з постановою РНК УСРР від 6 грудня 1932р., конфі-сковували продовольчі й посівні фонди, припинялося постачання товарів, на місцевих керівників і колгоспників обрушувалися ре­пресії. Наприкінці грудня 1932 р. в Україну прибув Л.Каганович, він привіз директиву Й.Сталіна про здачу - в разі невиконання плану хлібозаготівель - насін­нєвих фондів. Обласне керівни­цтво одержало телеграму за під­писом вищого керівництва УСРР з категоричною вимогою в най­стисліші строки «ліквідувати са­ботаж».

У січні 1933 р. Сталін замінив керівництво Харківського і Дніп­ропетровського обкомів КП(б)У. Другим секретарем ЦК КП(б)У ісекретарем Харківського (столи­чного) обкому партії став посла­нець И.Сталіна - П.Постишев. Переїхавши на роботу в Україну, він залишився секретарем ЦК ВКП(б) і членом Політбюро ЦК. Таким чином, у партійній ієрар­хії він стояв вище генерального секретаря ЦК КП(б)У, яким за­лишався С. Косіор. П. Постишев очолив кампанію репресій проти тих комуністів, які не знаходили в собі сил для ролі катів власно­го народу. Протягом року, почи­наючи з 1933 р., із КП(б)У виклю­чили 100 тис. чол. Вони були роз­стріляні або вислані.

ЦК КП(б)У, РНК УСРР, десят­ки тисяч місцевих партійних і ра­дянських керівників, суд і проку­ратура республіки, органи ОДПУ на території власної республіки стосовно власного народу діяли так, як нечасто дозволяли собі діяти загарбники в окупованій країні. Подвірні обшуки супрово­джувалися конфіскацією не ли­ше зерна, а й картоплі, буряків, сала, м'яса та інших продовольчих запасів на зиму. Селяни були поз­бавлені всього їстівного. Цим пар­тійно-державний апарат цілком свідомо прирікав їх на смерть. Го­лод охопив регіони найінтенсив-нішого сільського господарства — Україну, Північний Кавказ і Ку­бань, Поволжя, Північний Казах­стан. Найбільших масштабів го­лод набрав в Україні.

Демографічні втрати

Голодомор 1932-1933 рр. спри­чинив величезну смертність населення, особливо дітей і стари­ків. Селяни змушені були їсти со­бак, котів, щурів, трупи коней, листя й кору дерев. Траплялися численні випадки канібалізму. Села обезлюдніли. Живі не мали сил ховати померлих. У деяких населених пунктах над сільрада­ми вивішували чорні прапори: це означало, що жителів тут уже немає. А в цей час на сусідніх залізничних станціях, у елевато­рах під охороною міліції збері­галися тисячі пудів хліба.

Поставлені у безвихідь, селяни кидали домівки й пробували ді­статися до міста. Не всім це вда­валося. Багато гинуло просто не­ба на дорогах. Інших зупиняли міліцейські кордони. До міста потрапляло порівняно мало лю­дей. Але порятунку не було й тут. Прагнучи врятувати хоча б ді­тей, батьки залишали їх у ліка­рнях, державних установах, у під'їздах будинків і просто на вулицях. Лише з травня-червня 1933 р. держава стала надавати деяку допомогу українському се­лянству.

Донині не встановлено кіль­кість жертв голоду 1932-1933 рр. Сталінське керівництво заборони­ло згадувати про нього в засобах інформації. У січні 1933 р., коли від голоду щоденно гинули деся­тки тисяч селян, Сталін на об'єд­наному пленумі ЦКК і ЦК ВКП(б) заявив, що матеріальне станови­ще робітників і селян поліпшуєть­ся з року в рік і що в цьому можуть сумніватися лише затяті вороги радянської влади Дослідження голодомору 1932— 1933 рр. в Україні розпочалося на­прикінці 80-хроків. Авториназива-ють різні цифри померлих від го­лоду, які істотно різняться - від 3,0 до 4,5 млн чол. Голодомор, штучно створений сталінським керівниц­твом, був однією з найжахливіших за останні декілька століть траге­дій українського народу.

Ще не розвіявся трупний смо­рід в опустілих українських хатах, а з інших республік СРСР, особли­во з Росії, вже прямували ешелони з переселенцями. До кінця 1933 р. у Донецьку, Дніпропетровську, Одеську і Харківську області пере­селилося 21,9 тис. господарств — близько 117,1 тис. чоловік.

Голодомор 1932—1933 рр. нале­жить до трагедій, наслідки яких відчуваються багато десятиліть. Умирали від голоду здебільшого селяни. Трагедія 1932—1933 рр. остаточно зламала їхній опір кол­госпно-феодальній системі, сут­тєво підірвала сили у відстоюванні споконвічних національних прав. Саме цього прагнув тоталітарний режим, саме про це цинічно гово­рили його ставленики в Україні. «Між селянами і нашою владою точиться жорстока боротьба. Це боротьба на смерть. Цей рік став випробуванням нашої сили і їх­ньої витривалості. Голод довів їм, хто тут господар. Він коштував мільйони життів, але колгоспна система існуватиме завжди. Ми виграли війну!» - підбивав під­сумки голодомору секретар ЦК КП(б)У і секретар Дніпропетров­ського обкому КП(б)У М. Хатаєвич

Похожие работы

  • Масові репресії. Великий терор

    Реферат на тему: Масові репресії. «Великий терор» Тема комуністичного терору в Україні і його найтрагічнішої сторінки — Голодомору 1932-1933 рр. — має велику літературу [1; 2; 3; 4; 6; 8; 10; 11]. Її аналіз переконує нас у тому, що більшість сумлінних науковців, які досліджують злочини комуністичного режиму в СРСР, кваліфікують Голодомор як масове вбивство за етнічною ознакою, себто вважають його геноцидом українського народу.

  • Наукові публікації про трагедію Голодомору

    Історичні теми на шпальтах сучасної преси. Голодомор як соціально-господарське явище, проблеми його висвітлення за часів існування Радянської влади. Аналіз прикладів відношення сучасників до проблеми Голодомору як навмисного винищення української нації.

  • Список организаторов Голодомора СБУ

    Введение 1 Проблематика вопроса 2 Критика 3 Список 3.1 Сокращения Список литературы Введение Список партийных и советских руководителей, руководящих сотрудников ОГПУ и ГПУ УССР, а также документов, ставших организационно-правовым основанием для проведения на Украине политики Голодомора-Геноцида и репрессий — обнародованный СБУ список лиц и документов, составленный по её архивным материалам, перечисляет членов карательных органов — ОГПУ и Государственного политического управления УССР периода 1932—1933 лет, а также документы, которые были подписаны ими лично и стали, с точки зрения составителей списка, организационно-правовым основанием для совершения Голодомора 1932-33 годов на Украине и проведения массовых репрессий.

  • Донецкий областной комитет КП Украины

    План Введение 1 Первые секретари Донецкого обкома КП(б)У (1932-1938) 2 Первые секретари Сталинского обкома КП(б)У-КПУ (1938-1961) 3 Первые секретари Донецкого обкома КПУ (1961-1991)

  • Голод 1921-1923, 1932-1933, 1946-1947 рр.

    Голод 1921 - 1923 років Протягом багатьох десятиліть у наших шкільних підручниках стверджувалося, що на початку 20-х років голод охопив лише район Поволжя. Саме так оголошувалося в той час і перед західним світом, звідки Ленін і його соратники просили продовольчої допомоги саме в названий регіон. Про те, що такий же голод охопив усю південну Україну, звідки масово вивозився хліб на північ і на експорт, Москва мовчала.

  • Голодомор та його причини

    Основні причини катастрофи страшного Голодомору 1932-1933 рр. Соціально-економічна політика, яка здійснювалася жорстокими командно-репресивними методами шляхом проведення суцільної колективізації, масового "розкуркулювання" та непосильної хлібозаготівлі.

  • Голодомор 1932–1933 років в Україні

    Голодомор 1932-1933 років як трагедія українського народу XX століття. Ставлення до подій тих часів всесвітніх організацій ООН та ЮНЕСКО, оцінка ними терористичних актів радянської влади проти української нації. Ціна хлібозаготівельної політики Сталіна.

  • Голодомор 1932-1933 рр.

    Завищені плани на здавання хліба для селян, розкуркулювання та колективізація в роки сталінізму. Постанова "Про заходи до посилення хлібозаготівель", прийнята під тиском Молотова, та смерті, що мали місце вже в перший місяць її дії. Голодомор на Україні.

  • Голод 1933 року

    Нашому народу повертається Історія, а історія – це правда. Минуле це болить кожному з нас – справжнє, не прикрашене домислами, не пом’якшене вимислами. Голод: чому і як? Духовна руїна. Голодомор очима істориків, мовою документів.

  • Україна 20-х - початку 30-х років. Нова економічна політика. Голодомор 1921-1922 рр.

    Україна 20-х - початку 30-х років. Нова економічна політика. Голодомор 1921-1922 рр. Період, про який ідеться, багато в чому був переломним, а то й трагічним для українського народу. На початку цього періоду боротьба за незалежність України завершилася поразкою. Сюди, на цей раз надовго, повернулася радянсько-більшовицька влада.