Название: Приватні колекції антикваріату - як збереження чи втрата культурної спадщини України
Вид работы: реферат
Рубрика: История
Размер файла: 20.12 Kb
Скачать файл: referat.me-153031.docx
Краткое описание работы: Створивши такі музеї, стане можливим прямо в них проводити уроки "Історії України", де педагогам зможуть допомагати, за бажанням, і самі колекціонери. І тоді діти зрозуміють "Чиїх батьків ми діти", і не продадуть за кордон ікону своєї бабусі.
Приватні колекції антикваріату - як збереження чи втрата культурної спадщини України
Приватні колекції антикваріату - як збереження
чи втрата культурної спадщини України
Приватні колекції антикваріату -
як
збереження
чи втрата культурної спадщини України
Колекціонування - вид хобі який існував у всі віки і у всіх державах. Колекціонують все : марки, монети, живопис, археологію, ікони, кераміку, зброю. За останні роки в Україні збільшилося число колекціонерів. Мати вдома антикварні речі стало пристойно. Багато людей купують антикварні речі для того щоб просто вигідно вложити гроші. Та є люди, які люблять свою історію , заощаджують на всьому, щоб придбати в колекцію монети або листівку якої немає, Колекціонери, які збирають антикваріат сильно і чесно люблять свою Батьківщину, свою історію
Образливо що у всіх державах люди вільно, не ховаючись, збирають предмети старовини, особливо холодну зброю , та в нашій державі це заборонено. Адже завдяки “фанатикам” колекціонерам , не дивлячись на суворі закони перших десятиліток радянської влади, вдалося зберегти до наших днів відносно велику кількість орденів, медалей і солдатських георгіївських хрестів дореволюційної Росії, а також документів, фотографій та інших речей.
Є також державні музеї, які зберігають культурну спадщину країни: проводять виставки , за певну суму демонструють свої надбання населенню.
Ось тут і виникає питання: що доброго роблять колекціонери для суспільства, адже їхні експонати мало хто може бачити , і яка користь державі від приватних колекціонерів? Одні, особливо працівники музеїв, твердять що колекціонери просто знищують і розпродають історичні та декоративно-прикладні витвори мистецтва. Що всі раритети вивозяться за кордон, а самі колекціонери, лише заробляють гроші. Самі ж колекціонери говорять, що саме вони зберігають культурно-історичну спадщину держави, і якби вони мали більше прав, то ще більше користі принесли би суспільству.
Не будемо заперечувати, антикваріат вивозять за кордон, це ми нерідко бачимо по телебаченню , іноді читаємо в пресі. Для незнаючих людей ці речі – дійсно раритети. Але насправді, у більшості випадках, це сміття, мотлох, як називають колекціонери антикваріату. Ці речі непотрібні музеям ,тому що такими речами у них повністю заповнені фонди, також не потрібні вони і колекціонерам – бо не являються великою цінністю. Справжні колекціонери антикваріату намагаються з за кордону привезти речі на Україну , через те, що там їх більше , і тому ціна дешевша ніж у нас ( в доказ цього можна привести аукціонні каталоги Європи). З такими перевезеннями виникають проблеми на кордоні, навіть Українському. Закон України “Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей”( Міністерство культури і мистецтв України ст. 21, 29, 35). Та стаття 44 Митного кодексу України. Хоча такі речі потрібно пропускати без перешкод, адже яка різниця де будуть знаходитися ці раритети , в музеї чи у приватного колекціонера , головне що вони знаходитимуться в Україні .
Вже два роки Рівненський краєзнавчий музей запрошує на “ Музейні гостини” колекціонерів з Рівненської міської громадської організації “ Товариство колекціонерів “Антикваріат давнього міста “. Від цього всі лише задоволені : і музей ,і глядачі , які можуть побачити те, чого немає в музеях, і колекціонери, які зайвий раз зроблять собі рекламу. Потім музей і колекціонери обмінюються подарунками ; колекціонери ,за бажанням , своїми речами адже це для свого міста, музей грамотою , яка буде дуже приємна колекціонеру . Дуже радує те, що в Рівному таке взаєморозуміння між державним музеєм і приватними колекціонерами старожитностей. А ще добре, що в місті є таке товариство: Рівненська міська громадська організація “Товариство колекціонерів “Антикваріат Давнього міста” засновником і президентом якого є Литвинчук Олександр Дмитрович. Основна мета створення Товариства – є задоволення та захист своїх законних, соціальних, економічних, творчих, вікових, національно-культурних та інших спільних інтересів.
Для досягнення поставленої мети Товариство в межах, визначених діючим законодавством України та своїм Статутом, вбачає основне завдання у створені науково обгрунтованих, високохудожніх експозицій та виставок різноманітних культурних цінностей, що сприяє відродженню національної та духовної культури, формувань високих естетичних смаків народу, задоволенню культурних потреб і організацій відпочинку населення. (Статут “Товариства колекціонерів “Антикваріат Давнього міста”. Пункт 2.1; 2.2).
І не тільки на “Музейних гостинах” в 2004 і в 2005 роках проводили колекціонери свої виставки. Також вони проходили на “Майдані Незалежності” в 2003, в Рівненському драматичному театрі в тому ж 2003. На “День міста” в 2004р. разом з антикварним магазином “Акваріус” В 2005 Товариство провести виставку запросив музей-заповідник “Козацькі могили”.
Нажаль, на таких виставках люди не можуть побачити колекції холодної зброї, адже відразу виникає питання де взялася така колекція, адже купувати і продавати холодну зброю в Україні заборонено законом , який залишився ще від колишнього Радянського Союзу. На всіх Європейських біржах ( антикварні ринки) холодна зброя вільно продається , і непотрібно її нищити ( робити тупою) , чи вибивати якісь номери, непотрібно ніякого офіційного дозволу ( у нас такого ще немає і невідомо коли буде)
Великі проблеми є і в самих приміщеннях музеїв , особливо в районних центрах – вони в аварійному стані (прикладом може бути Кременецький краєзнавчий музей в Тернопільській області ). В фондах цього музею зберігається велика кількість стародруків , які нищаться через велику вологість , бо в музеї аварійна ситуація із теплопостачанням . Держава коштів на ремонт не виділяє уже років сім. Ось тут і можна було б зберегти іще деякі книги, якщо продати їх шляхом аукціону приватним колекціонерам-букіністам , а на виручені кошти зробити ремонт. Та немає закону , який дозволив би провести такий захід і Міністерство Культури і Мистецтв України навряд чи дасть згоду. Ось тут і пригадується українська народна приказка “ Що згорить - те не зогниє, що зогниє - те не згорить”
Щодо проведення антикварних аукціонів, то у Європі вони проводяться у багатьох містах , а в Україні ж лише час від часу тільки в Києві , і то ціни на таких заходах високі і нереальні. Також в Європі у багатьох містах існують антикварні ринки ( біржа) . У нас же такі ринки існують лише в Києві і у Львові. Колекціонери Рівного хотіли би таку біржу раз в місяць проводити і в своєму місті , та немає місця для проведення такого заходу , а головне дозволу на це відповідних структур. Але ж виручені кошти могли б іти до міського бюджету , на культурний розвиток міста . І багато людей могли би приходити на ці ринки просто подивитися ,бо на них справді цікаво . Можливо дехто захотів би собі щось придбати, адже це своє, рідне, це своя культура. Багато хто з молоді замість того, щоб сидіти в барі, почали би щось колекціонувати, цікавитися історією.
Ви скажете –“ І знову всі цікаві речі осядуть в приватних руках і мало хто і коли їх побачить” .Так, нажаль, державні музеї не мають змоги витрачати такі кошти, і платити за речі, за які може заплатити приватний колекціонер антикваріату.
Державні музеї ,в нашій державі ,навіть не можуть обмінятися речами які існують в двох екземплярах у фондах , і нищаться там .Адже у приватних колекціонерів є також “подвійні” речі, які б зацікавили б музей.
Щоб приватні колекції побачили люди ,і з них була користь для суспільства , потрібно створювати муніципальні музеї на базі цих колекцій. І, повірте, багато колекціонерів на це погодяться. Потрібно лише вірно розробити закон, щоб держава узгодила його з колекціонерами. Такі музеї діють в Європі та в інших розвинутих країнах світу.
Ви скажете – “При чому тут Європа? Чому завжди Європа? Невже неможливо придумати щось своє ?. А хіба Україна це не Європа. І що поганого в тому, що людина цікавиться своєю історією, культурою, державою, мистецтвом. Адже приватний колекціонер знаходить ці рідкісні речі , купує їх за свій кошт ,економлячи на своєму бюджеті , реставрує їх , і зберігає для майбутнього покоління . А це ж, загалом, і для держави в цілому . І нехай ці речі , можливо, побачать лише його діти , та це вірна запорука того, що з них уже не виросте погана людина. Адже дитина виховуватиметься в пошані до свого рідного, до своїх батьків, дідів, до своєї культури. А це також позитивно для України в цілому.
А якщо зробити так , як в Європейських країнах , зробити приватні музеї, то на скільки можна підняти культуру України в цілому.
Я бачив з яким захопленням діти на антикварних виставках роздивляються предмети старовини, як у них загоряються очі від цікавої історії того чи іншого предмету. Адже, створивши такі музеї , стане можливим прямо в них проводити уроки ” історії України” , де педагогам зможуть допомагати , за бажанням, і самі колекціонери. І тоді діти зрозуміють “ Чиїх батьків ми діти” , і не продадуть за кордон ікону своєї бабусі , або річ , яка в родині , як пам’ять , передається із покоління в покоління.
Похожие работы
-
Культура України в 1917-1920 рр.
Реферат на тему: Культура України в 1917-1920 рр. Складні й неоднозначні соціальні, економічні та політичні процеси, пов'язані з поваленням царизму, більшовицьким переворотом, розгортанням українських визвольних змагань, справили значний вплив на культурне життя тогочасного суспільства. Без перебільшення можна сказати, що особливо плідними з цього огляду були роки української революції та боротьби за збереження української державності.
-
Порівняльний аналіз конституції УРСР 1978 р. і конституції України 1996 р.
орівняльний аналіз Конституції УРСР 1978 року і Конституції України 1996 року. Четверта Конституція УРСР була ухвалена на позачерговій сьмій сесії Верховної Раді 20 квітня 1978 року. У преамбулі цієї Конституції записано слідуюче: “Народ Української Радянської Соціалістичної Республіки:
-
Україна на завершальному етапі Другої світової війни 1943-1945
Реферат на тему: Україна на завершальному етапі Другої світової війни (1943-1945) Завершальний етап Другої світової війни посідає дуже важливе місце як у світовій історії, так і в історії України. Саме тоді починали формуватися нові погляди на повоєнну розбудову світу, на всю систему міжнародних відносин.
-
Українська діаспора в країнах Балканського регіону: історія та сучасність
Поняття та форми виникнення діаспор. Болгарська діаспора як найдавніша українська діаспора. Історія української еміграції. Просвітницька місія українців у Болгарії, діяльність М. Драгоманова. Здобутки української громади у четвертій еміграційній хвилі.
-
Жнива скорботи
Історія: уроки правди. Спогади очевидців: 1932-й, 1933-й роки. Голод, жах. Дике безправ’я. Земля густо вкрита мерцями. По зчорнілих від мук селах шугають з наганами агенти політуправління.
-
Литовские статуты
Міністерство внутрішніх справ Університет внутрішніх справ Кафедра українознавства Р Е Ф Е Р А Т на тему: Литовські статути – пам’ятки національного законодавства
-
Історія соборності України
1. Історія становлення державності України. 2. Т. Г. Шевченко — народний поет. 3. Сьогодення України і погляд у майбутнє. 24 серпня 1991 р. позачергова сесія Верховної Ради прийняла Акт проголошення незалежності України. Цей день відкрив нову еру в історії України. Таке рішення було вистраждане багатьма поколіннями українського народу.
-
Опришківський рух
Реферат з історії України Рух опришків Опришки – це учасники народно-визвольної боротьби в Галичині на Закарпатті, Буковині проти феодально-кріпосницького гніту польської і української шляхти, молдавських феодалів, угорських і австрійських поміщиків у 16-1-й половині 19 ст. Вперше опришки згадуються в документах 1529 р.
-
Трагедії XX століття
Трагедія голодоморів. Підсумки першої світової війни. Друга світова війна. Пограбування, терор, насилля, пряме знищення населення України. Депортація українців з Польщі (Лемківщини). Жертви під час переселення до СРСР і депортації.
-
Іван Мазепа
Майже триста років, ім’я українського гетьмана Івана Мазепи не залишає до себе байдужим як істориків так і людей, взагалі далеких від історії. Його ім’я сьогодні викликає найрізноманітніші оцінки. Більше дізнайся і створи для себе свій образ Мазепи.