Поняття предмет метод і місце адміністративного права

Реферат на тему:

Поняття, предмет, метод і місце адміністративного права

Адміністративне право ~ галузь права,норми якої регулюють суспільні відносини, що виникають в процесі організації і реалізації виконавчої влади.

Норми адміністративного права:

· встановлюють форми і методи державного управління, способи забезпечення законності в державному управлінні;

· регламентують порядок створення органів виконавчої влади, їхню компетенцію, повноваження посадових осіб цих органів; взаємовідносини органів виконавчої влади з іншими державними органами, суспільними об'єднаннями, підприємствами і громадянами;

· визначають правове положення громадян, органів місцевого самоврядування, громадських об'єднань та інших недержавних формувань у сфері управління;

· регулюють управлінські відносини в соціально-політичній, соціально-культурній і економічній сферах.

Предметом будь-якої галузі права є коло суспільних відносин, що регулюються її нормами.Предмет адміністративного права - сукупність суспільних відносин, що складаються в процесі організації та діяльності виконавчої влади, а також пов’язаних з внутрішньою організацією діяльності державних органів, інших державних організацій та органів місцевого самоврядування, застосуванням заходів адміністративного примусу, реалізацією й захистом прав і свобод громадян у сфері виконавчої влади та здійсненням окремими недержавними формуваннями делегованих їм повноважень і функцій виконавчої влади.

Метод правового регулювання – засоби(прийоми, способи) впливу на волю і поведінку учасників правових відносин.

Для адміністративного права характерні наступні методи правового регулювання:

· метод влади - підпорядкуванняабометод прямого розпорядництва - означає, що одна сторона управлінських відносин юридично владна, а друга – юридично підвладна(наприклад відносини між податковою адміністрацією і платниками податку);

· метод рекомендацій - рекомендації суб'єкта управління здобувають правову силу за умови прийняття її іншим учасником управління;

· метод узгодження - ним регулюються відносини між учасниками, що не знаходяться між собою в підпорядкуванні;

· метод рівності - означає, що суб’єкти, які знаходяться на одному рівні державного механізму, здійснюють спільні дії у формі адміністративного договору.

Суть методів адміністративно-правового регулювання управлінських відносин полягає в наступному:

• встановлення певного порядку дій - припис до дії за відповідних умов і належним чином, передбаченим відповідної адміністративно-правовою нормою(ст.38 КпАП встановлено, що адміністративні стягнення можуть бути накладені не пізніше двох місяців з дня споєння вчинку, а перевищення цього строку не дозволяє притягувати винуватця до адміністративної відповідальності);

• заборона певних дій під страхом застосування відповідних юридичних засобів впливу(заборона направлення скарг громадян на розгляд тим посадовим особам, чиї дії є предметом скарги, за порушення даної заборони, винні посадові особи несуть дисциплінарну відповідальність);

• надання можливості вибору одного з передбачених адміністративно-правовою нормою варіантів належної поведінки, передбачених адміністративно-правовою нормою(надання посадовим особам можливості прояву самостійності при вирішенні питання про застосування до особи, яка скоїла адміністративне правопорушення, того чи іншого заходу адміністративного стягнення, або звільнити його від відповідальності);

• надання можливості чинити або не чинити дії, передбачені адміністративно-правовою нормою у визначених нею умовах(громадянин сам вирішує питання, чи варто оскаржити дії посадової особи, які він оцінює як протиправні).

У сфері адміністративно-правового регулювання досить широко застосовуються спеціальні адміністративно-правові режими - як сукупність спеціальних правил, установлених адміністративно-правовими нормами з метою регулювання відповідних суспільних відносин в окремих управлінських сферах, в межах певних терито­рій, щодо окремих категорій громадян чи інших суб'єктів управ­лінських стосунків, щодо певних видів діяльності тощо. До таких, зокрема, можна віднести паспортний, прикордонний та митний ре­жими, режим державної або військової таємниці, режим заповідних зон, режим зон стихійного лиха, режим зони відчуження (наприк­лад, ЧАЕС), режим особливого, надзвичайного або військового стану, режим перебування на території України іноземних грома­дян, режим дозвільної системи та ін.

2. Місце адміністративного права в правовій системі

Правова система - органічно ціле правове явище, що включає в себе наступні структурні елементи:

• галузі права;

• інститути права;

• норми права.

Основним елементом системи права єгалузь права, відносно самостійна сукупність його норм, об’єднаних загальністю предмета і методу правового регулювання. Правові норми, які регулюють суспільні відносини, що виникають у процесі здійснення виконавчоївлади, утворюють таку галузь як адміністративне право.

Галузь права підрозділяється направові інститути – це таке угрупування норм права певної галузі чи підгалузі, що регулюють конкретний вид, або сторону однорідних суспільних відносин. Для адміністративного права як приклад можна назвати інститути адміністративної відповідальності і адміністративного процесу.

Галузь адміністративного права займає одне з чільних місць у галузевій системі українського права, але предмет адміністративного права не охоплює всі суспільні відносини, що виникають у сфері державного управління. Ці відносини регулюються іншими галузями права. Так виникає його взаємодія з наступними правовими галузями:

• конституційним правом, яке закріплює основні принципи організації й функціонування виконавчої влади, місце її суб'єктів у державному механізмі, правові основи їхнього формування, взаємовідносин із суб'єктами інших гілокдержавноївлади; права й свободи громадян, частина яких реалізується в сфері державного управління. Адміністративне право бере початок у нормах конституційного права, деталізує і конкретизує їх; визначає правову реалізацію прав і свобод громадян, компетенцію різних ланок системи виконавчоївлади; форми і методи державно-управлінської діяльності й т.п.;

• цивільним правом, оскільки обидві галузі регулюють відносини майнового характеру. Норми цивільного права регулюють відносини по володінню, користуванню і розпорядженню майном, а нормами адміністративного права регулюються правила руху майна(передача, вилучення і т.п.) в сфері державного управління;

• кримінальним правом. Норми адміністративного права визначають, які діяння є адміністративними правопорушеннями, та міри стягненнь, які застосовуються до осіб, що їх скоїли. Кримінальне право встановлює, які діяння є злочинами і види покарання за їх скоєння. В певних умовах окремі діяння, які відносяться до провин можуть переростати в злочини і навпаки, що свідчить про «рухливість» границь між адміністративним і кримінальним правом;

• фінансовим правом, яке власне своїм народженням зобов’язане державному, адміністративному і частково цивільному праву. Воно регулює відносини у сфері фінансової діяльності держави. Для регулювання відносин, які при цьому виникають, використовується адміністративно-правовий метод. Адміністративне право регулює управлінські відносини в галузі фінансів, а фінансове – самі фінансові відносини як особливий різновид економічних відносин;

• земельним правом. Значна частина відносин, віднесених до предмету земельного права регулюється нормами адміністративного права;

• трудовим правом. Діяльність державних службовців є суміжною областю регулювання трудовим і адміністративним правом. Державні службовці діють від імені й за дорученням держави. У процесі своєї діяльності вони виконують організаційні функції. Тому діяльність державних службовців регулюється нормами адміністративного права. Трудові відносини службовця з адміністрацією (оплата, нормування, охорона праці) до управління не відносяться і регулюються нормами трудового права;

• кримінально-процесуальним і цивільно-процесуальним правом. Розгляд справ про адміністративні правопорушення в суді ґрунтується на загальних процесуальних засадах.

Важливість регулятивного та правоохоронного значення адміні­стративного права України сьогодні необхідно споріднювати з ха­рактером і важливістю завдань та функцій виконавчої влади, тих складних питань, які вирішуються в даний час суб'єктами цієї вла­ди в сфері управлінської діяльності держави на шляху ринкових перетворень.

З початком проведення в Україні адміністративної реформи, ме­тою якої є радикальне поліпшення стану організації виконавчої влади, трансформування її в один з визначальних критеріїв приско­рення економічних, соціальних та державно-політичних перетво­рень у суспільстві, роль адміністративного права як однієї з прові­дних галузей публічного права різко зростає.