Аналіз зовнішнього середовища підприємства ВАТ "АртВітраж"

Вступ

В даній роботі я спробую проаналізувати зовнішнє середовище ВАТ „Арт Вітраж". Підприємство є неіснуючим і вигаданим виключно для виконання цього завдання. Взяте підприємство є виробничим. Воно спеціалізується на виготовленні вітражних виробів (дверні вставки, підвісні стелі, світильники, тощо) на замовлення.

Оцінюючи зовнішнє середовище ВАТ „Арт Вітраж", я намагатимусь висвітлити наступні аспекти:

визначення правової бази, на засадах якої функціонує підприємство,

аналіз ринку функціонування підприємства та його розвитку,

аналіз рівня конкуренції на ринку,

аналіз основного споживчого сегменту,

початкові інвестиції у виробництво та термін їх окупності,

PEST - аналіз зовнішнього середовища підприємства.

Отже, почнемо з правової бази, розглядаючи підприємство „Арт Вітраж” за наступними ознаками.

Мета і характер діяльності підприємства є комерційними. Воно являється господарським товариством, що знаходиться у приватній власності, зі змішаною належністю капіталу та створювалося корпоративним способом. Підприємство має виробничо-торговий вид діяльності.

„Арт Вітраж” є акціонерним товариством відкритого типу, власники якого несуть відповідальність за зобов’язаннями тільки майном товариства.

Аналізуючи ситуацію на українському ринку вітражних виробів, слід звернутися до європейського та американського досвіду продажу.

Чим далі на захід, тим вище ціни на вітраж. Наприклад, у Польщі 1 кв. м професійного вітражу коштує € 2 тис., а у Великобританії - від 10 тис. фунтів стерлінгів.

Більша кількість високоякісної сировини, що постачається в Україну, купують у США, в таких компаній як Wissmach, Armstrong, Spectrum, Kokomo, Uroboros та Youghiogheny. Німецьке скло коштує дорожче, тому його майже не використовують. Китайське - низької якості, хоча і коштує у 2 рази дешевше.

В Україні 1 кв. м кольорового скла коштує від $50 до $180. Те ж саме скло американські художники купують мінімум у 3 рази дешевше. Така ситуація пояснюється „роздуванням” цін при транспортуванні скла. Наприклад, вартість 1 контейнера скла зі США до України коштує $5,5 тис., $2,5 тис. яких забирає дорога з польського порту Гдині до Львова.

Взагалі то скло складає 25% від собівартості вітражу. І майже половина (45%) цієї суми - ввізний податок на додану вартість і мито. Тільки ПДВ з одного контейнера вартістю, скажімо, $100 тис. складає 100 тис. грн.

Але за оцінками провідних спеціалістів цієї галузі частина контрабандного скла на ринку становить не більше 5%.

Розглядаючи ситуацію в Україні, слід зазначити тенденцію до пересування підприємств з заходу (особливо зі Львову, де вітражистів багато і тому вони демпінгують) до Києву, де попит на дані вироби значно більший. Якщо у Львові за квадратний метр вітража платять від $400, то у Києві ця ціна принаймні вдвічі більша.

В цілому по Україні виготовленням вітражів займаються 20-25 крупних підприємств і 230-250 невеликих майстерень. Загалом вони виготовляють 16-17 тис. кв. м виробів на рік. При цьому попит на вітражі збільшується на 30-80% залежно від регіону.

За оцінками спеціалістів найперспективнішим для українського вітражу є східний ринок. На прикладі одного з конкурентних підприємств ми бачимо тенденцію до збільшення поставок саме у східні регіони країни та у російському напрямку. До 2005 року включно 80% виробів Львівської студії художнього скла замовляв західний регіон України, і лише 20% надходили до країн СНД. Однак, з 2006 року на схід країни відправлялося вже 30% замовлень и ще 30% імпортувалося до Росії.

Так як ринок вітражних виробів за останні три роки збільшився майже в десять разів, з цього можна зробити висновок і про посилення конкуренції на ньому. Та взагалі рівень конкуренції зараз характеризують як середній.

На ринку не виділяється основних монополістів, серед найкрупніших підприємств - „Вітражі. Творча майстерня Роксолани Павлик”, Львівська студія художнього скла, „Пивовари & К°". Конкурентні підприємства намагаються відкривати філіали у Києві та інших великих містах в центрі та на сході України. Дилерські мережі вітражних підприємств будують головним чином на принципах партнерства зі спеціалістами, що мають безпосереднє відношення до будівництва житла та офісів. Наприклад, „Пивовари & К°” мають магазин у Харкові, регіональних представників у Дніпропетровську, Донецьку, а також налагоджені зв’язки в багатьох містах з будівельниками, архітекторами, дизайнерами.

Щодо споживчого сегменту вітражного ринку, то 90% замовників виробів являються приватними особами. Але основні обсяги виготовленої продукції припадають на підприємства - 70-80%.

На ціну вітражу, а отже і на сегмент ринку, що може собі це дозволити, впливають художня ідея, марка скла, кількість деталей на 1 кв. м і навіть місцезнаходження майстерні. Нині в столиці на промисловий вітраж припадає 85% замовлень, інші 15% - авторська робота. Але у Києві прогнозується збільшення попиту саме на ексклюзивні вітражі. Таким чином основним споживчим сегментом ВАТ „Арт Вітраж” буде населення, віком від 30 років, з високим рівнем доходу.

Вітражна ніша характеризується початковим обсягом інвестицій від $2 тис. до $200 тис. Середній термін віддачі інвестицій становить від 1 до 5 років.

Виготовляючи вітражі за новітніми технологіями (метод „тіффані”), ще донедавна ВАТ „Арт Вітраж” можна було б стартувати з $100 тис. За висловами спеціалістів, зараз ця сума подвоїлася, а термін окупності збільшився до 5 і більше років.

PEST- аналіз зовнішнього середовища

Висновок

PEST- аналіз показав, що підприємство зазнає негативних впливі переважно з боку економічних та технологічних чинників. Однією з найголовніших економічних проблем є високий рівень оподаткування сировини, що завозиться з-за кордону. Через це підприємство втрачає значну частку свого прибутку. Іншим негативним фактором є заниження курсу української гривні, що не дає можливості нам, як імпортерам сировини, мінімізувати свої витрати.

Щодо технологічних чинників, то ту можна сказати, що в українських підприємств по виготовленню вітражів поки що не має можливості впроваджувати новітні технології, поширені в Європі. Головними причинами цього є недостатній кваліфікаційний рівень працівників та неспроможність українських споживачів збільшувати свої витрати на якіснішу продукцію.