Альфред Адлер - видатний психолог

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Чернівецьке вище професійно-технічне училище № 3

Реферат на тему:

" Альфред Адлер –

видатний психолог "

Виконала : студентка ІІІ курсу,

Групи № 1

_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _

м. Чернівці, 2003

Адлер, Альфред (1870-1937)

Адлер народився в єврейській родині, яка належала до дрібнобуржуазного прошарку суспільства. Після одержання атестата зрілості в Хернальзерськый гімназії в 1888 р. Адлер почав вивчення медицини у Віденському університеті. У 1904 р. вийшла його книга «Лікар як вихователь ». У 1907 р. Адлер написав роботу «Дослідження неповноцінності органів ». У результаті створення концепції про вроджену неповноцінність органів і інтерпретації невротичних симптомів як зверхкомпенсації Адлер почав розвивати свої власні наукові ідеї, додаючи інше значення біологічному фундаментові неврозів. Поступово це все більше відділяло Адлера від психоаналізу Фрейда , поки не відбувся остаточний розрив. Коли 1908 р. на зборах Віденської психоаналітичної спілки Адлер прочитав доповідь, яка називалася «Садизм і невроз» (пізніше вона була надрукована у журналі Fortschritte der Medizin під назвою «Агресивний потяг у житті й у неврозі »), у якому він пропагував існування потягу до агресії. Адлер уже тоді висловлювався проти теорії лібідо і сексуальної етіології неврозів. У змісті роботи «Про нервозний характер » (1912) Адлер явно вказував на П’єра Жанні, як на свого попередника тому, що навіть концепція почуття неповноцінності відповідала поглядам Жанні . Коли на Міжнародному Психоаналітичному конгресі (1910) була заснована Міжнародна Психоаналітична асоціація, президентом якої став Юнг , обурені були насамперед віденські психоаналітики, які відчули себе приниженими; адже саме вони були першою психоаналітичною групою у світі. При переоформленні Віденської Психоаналітичної спілки в новий статус «національної групи» Міжнародного суспільства 12.10.1910р. Фрейд запропонував вибрати головою Альфреда Адлера , а заступником – Вільгельма Штеккеля . Обидва стали відповідальними за видання нового журналу «Вісник психоаналізу ». У 1911р. Адлер у доповіді «Деякі проблеми психоаналізу » представив свої погляди, які відхилялися від основних позицій фрейдівського психоаналізу, хоча розбіжність була помітна ще в 1909 р. Адлер вважав, що навряд чи варто говорити про наявність лібідо в невротиків, заперечував значення едипова комплексу і вважав, що сексуальність невротиків передчасно виявляється неповноцінністю органів, а при підвищеному чоловічому протесті сексуальність проявляється набагато вища. Адлер висловлювався про «Чоловічий протест - як ядерну проблему невротиків ». У своїй доповіді Адлер заявив, що на його погляд, активація психіки (тобто, відокремлення) відбувається в результаті культурних впливів. Проф. Фрейд вважав Адлерівське вчення помилковим і небезпечним для розвитку психоаналізу. За Адлера заступилися Фуртмюллер і Клемперер , проміжну позицію зайняв Штеккель . У заключному слові Адлер сказав про те, що він твердо дотримується своїх поглядів, підкреслюючи єдність неврозів, особливу структуру потягів і чоловічий протест. У 1915 р. провалилася спроба Адлера захистити докторську дисертацію, тому що медичний факультет Віденського університету, відхилив його роботи як «продукти фантазії». Уявлення про долю, як про життєвий шлях у закордонній психології. У сучасній психологічній науці проблемою життєвого шляху займалися багато авторів, такі як Ш.Бюлер, Г.Олпорт, У.Денніс, Х.Леман, В.Дільтея, Е.Шпрангер, Л.Зонді, А.Адлер, Ерік Берн. Вони пропонували різні ідеї у відповідності зі своєю науковою концепцією. А. Адлер для визначення поняття життєвого шляху використовував - життєвий стиль, який він ввів у 1926 році. На його погляд стиль життя - це значення, яке людина надає світові і самому собі, своїй меті, спрямованості своїх поглядів. А. Адлер вважав, що значення життя осягається у перші чотири або п'ять років життя і підходить до нього людина через відчуття, які до кінця можна розтлумачити. До кінця п'ятого року життя дитина досягає єдиного паттерну поведінки, власного стилю в підході до вирішення проблем і задач.

А.Адлер виділив 4 типи стилю життя: 1. - корисний;

2. - правильний;

3. - уникаючий;

4. - вимагаючий.

На думку А.Адлера, ми самовизначаємося тими знаннями, які ми отримуємо в процесі розвитку. І все це виражається в ранніх спогадах. Тому що для запам'ятовування людина вибирає те, що відчувається, хоча і дуже смутно, те, що пов'язане з його нинішнім життям.
Трансакціонний аналіз показує як "влаштовані" психологічно люди, як вони виражають свою індивідуальність у поведінці. Ключовими його ідеями є поняття про моделі его-сутності і сценарії життя.

Основні п оложен ня в чен н я А льфреда А длера

1.Концепція, запропонована А. Адлером, вважаєтьсяіндивідуальною в зв’язку з тим, щоакцент був поставлений на унікальністькожної людини.

2. Людину, як особистість можна зрозуміти, тільки розглядаючи її з точки зору соціальної, а не біологічної перспективи.

3. Ефективна корекція ваднеможлива без визначення індивідуальної мети, специфічних для кожноїлюдини.

4. кожній людині притаманнавнутрішня вроджена тенденціядо соціальної зацікавленості.

5. Акцент у вивченні людиниповинен актуалізуватисяна психологічному розвиткута на свободі вибору.

28 травня 1937 - Адлер помираєвід серцевого нападу, під час візиту до Шотландії.