Название: Застосування антибіотиків у хірургії
Вид работы: реферат
Рубрика: Психология
Размер файла: 15.99 Kb
Скачать файл: referat.me-314609.docx
Краткое описание работы: Антибіотики широко застосовуються в хірургії для лікування та профілактики інфекції. Ефективність їх безперечна. Призначення антибіотиків хворим з гострою та хронічною інфекцією в більшості випадків є конче потрібним заходом. Ефективність їх залежить від характеру інфекції та адекватності вибору режиму лікування.
Застосування антибіотиків у хірургії
Антибіотики широко застосовуються в хірургії для лікування та профілактики інфекції. Ефективність їх безперечна. Призначення антибіотиків хворим з гострою та хронічною інфекцією в більшості випадків є конче потрібним заходом. Ефективність їх залежить від характеру інфекції та адекватності вибору режиму лікування. Загальними правилами антибіотикотерапії є:
1) обгрунтування необхідності в призначенні антибіотиків;
2) якщо відомий збудник інфекції, треба призначати потрібні антибіотики із найменш токсичних, доступних та дешевих, наприклад з групи пеніцилінів при стрептококовій інфекції;
3) за невизначеності збудника інфекції і тяжкості перебігу останньої спочатку треба застосовувати антибіотики широкого спектру дії: аміноглі-козиди (гентаміцин), цефалоспорини (мефоксин, роцефін), напівсинтетичні пеніциліни (ампіцилін, амоксик-лав), тієнам тощо; якомога швидше визначити збудника інфекції та його чутливість до антибіотиків з подальшою корекцією антибіотикотерапії у разі потреби;
4) суворе дотримання схеми введення антибіотика (доза, тривалість тощо);
5) зміна антибіотика у разі його неефективності протягом рекомендованого інструкцією строку застосування на інший;
6) уникати призначення пар антибіотиків, які взаємоослаблюють дію один одного (наприклад, левоміцетин з тетрациклінами), або діють антагоністично (препарати групи пеніцилінів, левоміцетин), або взаємопідсилюють свої токсичні властивості, наприклад два аміноглікозиди (гентаміцин і кана-міцин; мономіцин чи стрептоміцин тощо);
7) з'ясування чутливості організму хворого до антибіотиків, насамперед з групи пеніцилінів, перед їх призначенням (анамнестичні дані та дермальні тести на переносність — інтрадермаль-не введення 0,1 мл розчину або за наявності алергічної реакції в анамнезі нанести краплину на шкіру після скарифікації чи навіть без останньої);
8) уникати місцевого застосування антибіотиків системного призначення;
9) не застосовувати антибіотики з метою лікування абсцесів, за винятком легеневих, до хірургічного розтину їх;
10) не застосовувати антибіотики з метою профілактики інфекції при чистих операціях на поверхні тіла (зашивання грижі, струмектомія, маст-ектомія та ін.);
11) профілактично вводити антибіотики головним чином при операціях на травному каналі, переважно на кишечнику, з відкриттям його порожнини, при операціях на серці та легенях, при трансплантації органів та ксенопротезуванні судин (за 1— 2 год перед операцією з умовою досягнення піку їх концентрації в період виконання оперативного втручання на органі);
12) застосовувати антибіотики в комбінації з іншими протимікробними препаратами (сульфаніламіди, хіноквінолони та ін.);
13) залежно від характеру інфекції, її локалізації та перебігу вибирати найдоцільніші шляхи парентерального введення антибіотиків (внутрішньом'язо-вий, внутрішньовенний, внутрішньо-артеріальний, ендолімфатичний, ен-долюм бальний). Ендолімфатичний шлях введення антибіотиків при деяких формах інфекції, наприклад при перитоніті, вважається багатьма авторами навіть ефективнішим від внутрі-шньосудинного завдяки тривалому перебуванню їх в організмі.
Дотримання викладених вище правил дозволить уникнути можливих негативних впливів антибіотиків, які справляють багато з них, особливо у разі недостатнього контролю за їх застосуванням.
Треба пам'ятати, що майже всі антибіотики пригнічують імунітет. Напруженість останнього вища у тих людей, які не користувались антибіотиками. Цим, мабуть, пояснюється частіше реципування інфекції у людей, що лікувались антибіотиками. Тому призначення антибіотиків повинно бути добре аргументованим. Але у антибіотиків є чимало й інших побічних впливів. Це насамперед алергічні реакції на них, особливо на препарати з групи пеніцилінів. Алергічні реакції варіюють від нерізко виражених, що обмежуються висипанням на шкірі та слизових оболонках, набряком їх, диспепсичними проявами тощо, до дуже тяжких і навіть смертельних (анафілактичний шок). З огляду на це у хворого перед призначенням йому антибіотиків потрібно зібрати відомості про переносність ним ліків взагалі і антибіотиків, зокрема, особливо з групи пеніцилінів. Крім того, у хворих, що мають підвищену чутливість, треба провести пробу на пеніцилін (інтра-дермальну, ін'єкційну чи поверхнево-шкірну).
Антибіотики токсично впливають також на певні органи та системи. Наприклад, препарати з групи пеніцилінів токсично діють на нервову систему, зокрема головний та спинний мозок. Тому ендолюмбальне введення їх допустимо лише в дуже очищеній формі та в значному розчиненні і за абсолютних показань.
Аміноглікозиди (гентаміцин, нео-міцин, канаміцин) мають ототоксич-ну дію, тобто спричинюють неврит слухового нерва (при цьому слух не відновлюється), а також впливають на печінку й нирки.
Тетрацикліни спричинюють ураження слизової оболонки травного каналу, алергію та фотосенсибілізацію.
Левоміцетин (хлорамфенікол) та синтоміцин, ристоміцин токсично впливають на кров, гемопоез, зумовлюючи іноді ретикуло-, гранулоцито-пенію, анемію, та на слизові оболонки і шкіру (висипка, диспепсичні явища тощо).
Макроліди (еритроміцин, олеандоміцин, олететрин) гепатотоксичні.
Окрім перелічених прямих впливів, антибіотики спричинюють у разі їх тривалого застосування також ряд опосередованих негативних наслідків. Серед них найнебезпечніша так звана суперінфекція, під якою розуміють розвиток в організмі на тлі дисбактеріозу кандидозу, насамперед Candida albicans (як локального, так і у вигляді кандидозного сепсису). Локальна інфекція спостерігається переважно в порожнині ротоглотки в формі глоситу, стоматофарингіту та вульво-вагініту.
Для запобігання цим ускладненням потрібно не тільки дотримувати рекомендованих для кожного з антибіотиків схем застосування, але й поєднувати антибіотики з вітамінами, ферментами, гормонами (невеликі дози кортикостероїдів, при септичному шоку — великі), а також поряд з антибіотиками, активними щодо гнійної інфекції, призначати також антибіотики протигрибкової дії (ністатин, леворин, диф-лукан, пімофуцин та ін.).
Похожие работы
-
Попередження насильства як зменшення загрози життю і здоров ю дитини
Проблема насильства над дитиною все частіше постає перед сучасним суспільством. Служба у справах дітей стоїть на захисті прав та законних інтересів дітей, у зв’язку з чим координує діяльність органів освіти, охорони здоров’я, внутрішніх справ щодо профілактики та припинення фактів жорстокого поводження з дітьми, надає необхідну допомогу дитині, яка зазнала жорстокого поводження.
-
Психопрофілактика і психогігієна Лікувально-охоронний режим
Тема: . ПЛАН. Психогігієна. Розділи психогігієни, їх характеристика і значення. Психопрофілактика, її види. Лікувально-охоронний режим. 1. Психогігієна – це система наукових знань і практичних міроприємств, спрямованих на збереження і зміцнення психічного здоров’я населення.
-
Терапія психічних захворювань
Результати лікування психотропними препаратами: блокування психомоторного порушення, афективних спалахів, агресивного поводження. Особливості застосування, види (індивідуальна, групова) та методи (гіпносугестивна, раціональна терапія) психотерапії.
-
Психотерапевтичні здібності лікаря
Психотерапевтичні взаємовідносини лікаря і пацієнта та встановлення між ними емоційного зв'язку. Дослідження впливу переживань на вегетативну систему людини, вивчення явища гіпнозу і сутність психотерапії Фрейда. Поняття самозбереження і фрустрації.
-
Психічні порушення при епілепсії
Причини епілепсії - хронічного поліетіологічного захворювання. Види епілептичних припадків. Епізодичні психічні порушення: сутінкові стани, дисфорсія. Епілептичні психози. Хронічні психічні порушення при епілепсії. Медикаментозне лікування захворювання.
-
Психіатрична медична сестра
Специфічність ролі психіатричної медичної сестри. Відмінні риси психіатрії від інших галузей медицини. Організаційні обов'язки психіатричної медсестри. Психіатрична медсестра - професія, яка вимагає терпіння, самовладання й постійної роботи над собою.
-
Методологічні аспекти реабілітації дітей з органічним ураженням нервової системи - концепція "Тандем"
Реабілітація дітей з органічним ураженням нервової системи з метою поліпшення соціальної адаптації. Концепція реабілітації "Тандем" (партнерство). Методики поведінкової терапії та психотерапевтичних технік Мілтона і Ріпссона та лікувальної фізкультури.
-
Методи лікування ювенільних маткових кровотеч
Ювенільні маткові кровотечі (ЮМК) - одна з найпоширеніших і найтяжчих форм порушень репродуктивної системи в період статевого дозрівання (на думку різних авторів, їх частка у структурі гінекологічної патології дітей і підлітків становить від 8-10% до 25%). Дисфункціональні маткові кровотечі юнацького віку є фактором ризику розвитку порушень менструальної та генеративної функцій, гормонально зумовленої патології в репродуктивному віці.
-
Психологічна сутність психопатії
Загальна характеристика, клінічні прояви, типи та динаміка психопатій, а також основні принципи її лікування та профілактики. Порівняльна характеристика нормальних та акцентованих особистостей, згідно з клінічними описами К. Леонгардом та А.Е. Лічко.
-
Реабілітаційна психологія
Реабілітація як психотерапевтична інтервенція, її напрямки. Типи психологічних реакцій на хворобу. Особливості психологічних розладів і реакції при онкологічних захворюваннях. Евтаназія і хоспіси: погляд моральний, соціально-правовий, медичний.