Название: Корнелій Уельс видатний вчений стародавнього Риму
Вид работы: реферат
Рубрика: Религия и мифология
Размер файла: 18.64 Kb
Скачать файл: referat.me-322317.docx
Краткое описание работы: Пошукова робота з предмету: “Інфекційні хвороби” “Корнелій Уельс – видатний вчений стародавнього Риму” План І. Вступ. ІІ. Основна частина. 1. Автобіографія, історичні відомості.
Корнелій Уельс видатний вчений стародавнього Риму
Пошукова робота
з предмету: “Інфекційні хвороби”
“Корнелій Уельс – видатний вчений стародавнього Риму”
План
І. Вступ.
ІІ. Основна частина.
1. Автобіографія, історичні відомості.
2. Значення його праць для медицини.
3. Осоратники з якими він працював.
ІІІ. Висновок.
В період життя Корелія Цельсу медицина займає досить важливе місце. В цей час значного розвитку набула санітарія і гігієна, які становили гордість Риму. Заслуговує на увагу організація медичного обслуговування в Стародавньому Римі. Там існували посади головних лікарів (архіятрів), які контролювали діяльність інших лікарів. Лікарі були при цирках, театрах, громадських садах, при об'єднаннях ремісників. Особливо добре була організована медична допомога в армії. Тут були створені військові госпіталі, в яких існували табірні лікарні, лікарні легіонів тощо.
До наших днів збереглися сліди санітарних споруд, які обслуговували мирні потреби великих міст цієї держави. В римських законах розроблялися вимоги санітарного характеру: заборонялося ховати мертвих у межах міста, використовувати для пиття воду з Тібру, а рекомендувалося вживати джерельну воду.
В цей час на рубежі старої і нової ери трудився римський лікар-мислитель Авл Корнелій Цельс ( близько 25-30 рр. до н.е. – 50 р.н.е.).
Він був всесторонньо освіченою людиною, добре розбирався в різних областях знань. Він вивчав філософію, медицину, юриспруденцію, риторику, воєнну справу і т.п.
Цельса без сумніву можна віднести до енциклопедистів, про що свідчить його багатогранна праця “Artes” ( “Мистецтва”) узагальнюючи знання стародавніх в самих різних областях: агрономії, юриспруденції, філософії, риторики, воєнної справи. В цій праці є розділ присвячений медицині (VI – XII частина книги). Цей розділ був написаний, коли йому було близько 50 років.
До цього часу відбулися значні зміни в рабовласницькому суспільстві . Рабів стало менше і вони стали дорожче коштувати. А. К. Цельс, будучи великим рабовласником, по суті створив лікувальний посібник для рабовласників, скориставшись яким вони могли зберегти рабів. Створенню цього посібника передувало навчання медичним знанням у грецьких лікарів, які проживали в Римі.
Медицинська школа (Schola medicorum) і валетудінаріум (лікарня для рабів) стали для нього “університетом” по здобуванню знань в медицині. Великою заслугою Цельса є те , що він в трактаті “Про медицину” передав всі знання, які накопилися до того часу в цій області (вони до цих пір являються єдиною достовірною інформацією про багатьох лікарів) і проаналізував погляди своїх попередників – Гіпократа, Герофіла, Еризистрата, Асклепіада і др.
Медичний розділ Про лікарську справу (De re medica) у 8 книгах – єдина збережена частина твору. Хоча Цельс не був практикуючим лікарем (про нього ми знаємо лише, що він жив в епоху Тіберія) і його праця адресована неспеціалістам, твір становить великий інтерес, оскільки є основним джерелом зведень по медицині пізньої античності.
Ідеї, що висловлює Цельс у таких областях, як пластична чи хірургія навчання про малярію, свідчать про високий ступінь розвитку медицини в його час.
У своїй праці Цельс найчастіше посилається на Асклепіада, лікаря з Віфінії, що практикували в Римі. Але Цельс був ще і великим шанувальником Гіппократа й одним з перших став популяризувати навчання грецького лікаря серед римлян. Цельса навіть називали «латинським Гіппократом».
На творі Цельса, поряд з Гіпократовим корпусом (зібранням творів школи Гіппократа) і працями Галена, ґрунтуються практично всі наші пізнання в області античної медицини. Праця Цельса був опублікований у 1478 і з'явився однієї з перших книг по медицині в Європі.
Ще в 16 в. слава й авторитет Цельса були настільки високі, що Теофраст Бомбаст фон Гогенгейм (1493–1541), знаменитий алхімік і лікар, прийняв ім'я Парацельс (що значить «переважаючий Цельса»).
Анатомічні описи Цельса короткі, але дуже виразні. Цельс був проти вівісекції людини, але розкриття трупів вважав за можливе. Цельс указував, що пульс – недостатній показник стану здоров'я, оскільки залежить від підлоги, віку і статури пацієнтів. Він відзначав, що навіть тимчасовий розлад травлення приводить до ослаблення пульсу.
Цельс залишив чудовий опис малярії. Його думка, що жар викликається зусиллями, що починаються природою, по виведенню з організму шкідливих речовин, набагато випередило його час.
Цельс запропонував літотомію (каменероздроблення) – операцію по роздробленню каменів у сечовому міхурі. Описав пластичні операції по відновленню носа, губ і ушей. Цікавився лікуванням раней, переломів, вивихів, захворювань кіст, некрозів. Описував фістули, виразки, пухлини, грижі, ампутацію кінцівок і трепанацію черепа. Перелічив методи зупинки кровотеч і способи перев'язки кровоносних судин.
Цельс підкреслював важливість раціонального підходу до питань симптоматики, діагностики, лікування і прогнозу хвороби. В його працях є важлива інформація про гігієну і дієтику. Цельс придавав велике значення індивідуального підходу до лікування. Ним чітко визначалось значення праці в житті людини: “Неробство прискорює прихід старості, праця ж продовжує нашу молодість”.
Детально описав признаки деяких хвороб і загальні способи їх лікування: кровопускання, банки, розтирання, дієтичне харчування. В праці також приведені також детальні дані по фармакології – про властивості і приготування лікарств, їх дія, способи назначення, дозування. У хірургічній частині трактату Цельс зберіг для історії медицини великий досвід учених Александрійської школи. У нього ми знаходимо перший опис операції катаракти, яку успішно робили вже лікарі Вавілонії за 2—2, 5 тисячі років до н. е. Описуючи операцію ампутації, Цельс говорить про перев'язування судин лігатурами. Він дає детальний опис гриж. Класичний опис ознак запалення належить Цельсові: «Notae vегае inflamationis sunt quattuor: rubor еt tumor сum colore et dolore (Справжніх ознак запалення чотири: почервоніння, припухлість з жаром і болем)». Це збігається з описом їх індійським лікарем Сушрутою. Також А.Цельс описав одну із форм трихофітії яка називалася в той час “керіон Цельса”. В його енциклопедії вперше в Європі описані чотири місцевих признаків запалення (біль, підвищення температури, червоніння, запухання), операція при катаракті, поворот плода на ніжку при пологах. В стародавньому Римі А.Цельса називали латинським Гіпократом, а за вишуканість мови – медичним ціцероном.
Для філософів трактат “Про медицину” цікавий тим, що в ньому відображені погляди різних класів на її суть. Філософія Цельса зводилася до примирення всіх медичних шкіл.
Він вважав, що для хорошого лікаря потрібні, перш за все, добрі знання, а потім вже розсудливість. “Як би мистецтво розмірковування робило добрих лікарів, то філософи були б найкращими лікарями”.
На відміну від Асклепіада А.К. Цельс стояв на ідеалістичних позиціях, так як вважав, що всі хвороби від бога, а медицина сама по собі. Звідси і помилкова думка про безкористність лікарств. Цим самим він ніби ввійшов в суперечку з самим собою. Достатньо широко приставив всю сучасну йому медицину, А.К. Цельс разом з тим песимістично ставився на її значення. Це означає що ним оволоділа храмова медицина.
Використана література
1. Історія медицини. – М., 1989.
2. Медична енциклопедія. – В 4-х томах. – Т.4.
Похожие работы
-
Аналіз раціонального обгрунтування буття Бога
Проблема визначення природи Бога, концепції щодо способів його неперевершеності. Онтологічне, телеологічне та космологічне доведення буття Бога. Cпроби аналізу класичного онтологічного аргументу за допомогою логічних методів Джордана Ховарда Собела.
-
Церкви Києва
Реферат на тему: Церкви Києва Київ... Місто вічної юності... Місто, славна історія якого нараховує півтори тисячі років, де легенди й дійсність живуть поруч. „Матір'ю міст руських" здавна величають його. Мільйони туристів прагнуть побувати тут, постояти на історичній Старокиївській горі, помилуватися з високих круч Славутича білосніжними новобудовами, які щільним колом обступили Київ, торкнутися теплого каміння величних пам'яток сивої давнини...
-
Основи есхатології
Есхатологія як вчення про Кінець світу, уявлення про нього в язичницькому світі і в Старому Завіті. Есхатологічні елементи у християнстві та концепція надії на майбутню відплату за несправедливість. Суть ісламської есхатології і сучасний науковий погляд.
-
Михайло Андрела - релігійний діяч і полеміст
Єдність віри Закарпаття: мукачівська єпархія від XVII ст. Михайло Оросвигівський (Андрела): життєвий шлях уніатського священника, критичне ставлення до вчення папських місіонерів та місцевих попів. Перехід до православ’я - гонитва, полеміка з католиками.
-
Марксистський атеїзм як різновид вільнодумства
Основні історичні етапи вільнодумства в системі духовної культури. Атеїстична думка людства у марксистському атеїзмі, який не тільки ввібрав у себе найбільш прогресивні традиції минулого, а й підніс теорію і практику наукового атеїзму на вищий ступінь.
-
З. Фрейд та релігія ("Тотем і табу", "Майбутнє однієї ілюзії")
Фрейд як засновник психоаналізу, автор так званої психоаналітичної концепції релігії. "Тотем і табу" - перша робота Фрейда, у якій він звернув увагу не на індивідуальну, а на колективну психологію. Явище "табу" в працях Фрейда. Релігія як ілюзія людини.
-
Римская церковь и поместные церкви Запада в IV-VI веках
Медиоланская (Миланская) церковь. Аквилейская церковь. Равеннская церковь. Фессалоникийская церковь.
-
Павел Самосатский
Павел Самосатский, епископ Антиохийский (260–272), о ранних годах которого известно лишь то, что он был низкого происхождения. Он стал патриархом Антиохийским в 260, и приблизительно в то же время выдвинул свое учение.
-
Міфологія стародавніх слов'ян
Сутність міфології стародавніх слов'ян. Поняття слов'ян-язичників про земне влаштування, боготворіння сил природи та культа предків. Протиставлення як принцип побудови міфів слов'ян. Міфологія народів світу: антична, кельтська та вірування вікінгів.
-
Причини виникнення релігії
Спостереження причин, які привели до виникнення релігії. Cутність культурного явища, як релігія. Основні теорії що до її виникнення. Формування у людини естетичної наповненності, культуротворчої позиції для активного розвитку високогуманного суспільства.