Referat.me
/ / Гіппократ та його клятва

Название: Гіппократ та його клятва

Вид работы: реферат

Рубрика: Астрономия

Размер файла: 146.86 Kb

Скачать файл: referat.me-4986.docx

Краткое описание работы: реферат на тему: Гіппократ та його клятва” Гіппократ жив між 459 і 377 рр. до нашої ери. Батько його Геракліт був лікар, походив із стародавнього роду Асклепіїв, мати – акушерка Фенарета.

Гіппократ та його клятва

реферат на тему:

„Гіппократ та його клятва”

Гіппократ жив між 459 і 377 рр. до нашої ери. Батько його Гераклітбув лікар, походив із стародавнього роду Асклепіїв, мати – акушерка Фенарета.

За традицією сім'ї Гіппократ вивчав медицину з дитячих років.

У зрілому віці, за звичаєм, тих часів, багато подорожував. Крім міст Греції він побував у містах Малої Азії, в окремих містах на узбережжі Чорного моря. Як лікар – періодевт, він ознайомився з відомими асклепейонами, приватними школами, відвідав видатних учених - філософів, як в ті часи дуже часто займалися медициною.

З грецьких філософів найбільший вплив на Гіппократа його друг Демокріт (460 – 370 рр. до н.е.) – найвидатніший представник античної грецької Матеріалістичної школи.

Гіппократ робив розтини трупів, тварин з науковою метою, вишукував у навколишній природі засоби лікування хвороб не сподіваючись на богів.

“Здоров'я просять у богів, у своїх молитвах люди, а не знають, що самі мають у своєму розпорядженні засоби для нього” – учив він.

До наших часів зберігся збірник медичних праць, відомий під назвою “Corpus Hippocraticum”(“Кодекс Гіппократа”).

Раніше всі ці праці приписувались Гіппократу, але тепер доведено, що з них самому Гіппократу належить не більше десяти, а інші написані або до його часів, або після нього.

Гіппократу належить велика історична заслуга: він зібрав і систематизував, долучив свій величезний досвід, ті медичні знання, які за його часів, можливо, передавалися з роду в рід лише переказами.

У “кодексі Гіппократа” висвітлюються найрізноманітніші питання: питання анатомій й ембріології, обов’язки лікаря, 15 книг присвячено внутрішнім хворобам, 8 – хірургії, 9 – жіночим хворобам. Людське тіло, за Гіппократом, містить у собі чотири основі соки: кров, слиз, чорну і жовту жовч. Перевага в організмі того або іншого соку зумовлює, темперамент людини.

Відповідно до цього Гіппократ розрізнив чотири темпераменти: сангвінічний (переважає кров), флегматичний (флегма - слиз), холеричний (жовта жовч), меланхолічний (чорна жовч).

Гіппократ своїми працями показав шляхи вивчення хворої людини, план дослідження її, завдання діагнозу, прогнозу, лікування.

Наводимо так звану “Клятву Гіппократа”. Зміст її дає уявлення про те, як розуміли в ті часи обов’язки лікаря щодо хворих і своїх колег.

Клятва Гіппократа

Клянусь Аполлоном – лікарем, Асклепієм, Гігієєю і Панацеєю і всіма богами та богинями, беручи їх у свідки, виконувати чесно, відповідно до моїх сил і розуміння таку присягу і письмове зобов’язання: поважати особу, що навчила мене лікарського мистецтва, на рівні з моїми батьками і в разі потреби допомагати їй в потребах; її нащадків вважати своїми братами, і це мистецтво, якщо вони захочуть його вивчати, викладати їм безплатно і без усякого договору; настанови, усні уроки і все інше в науці передавати своїм синам, синам свого учителя і учням, зв’язаним зобов’язанням і клятвою за законом медичним, і нікому іншому я спрямую режим хворих на їхню вигоду, відповідно до моїх сил і мого розуміння, утримаються від заподіяння будь-якої шкоди і несправедливості. Я не дам смертельного засобу нікому, хто носитиме його в мене, і невкопну шляху до такого замислу; так само як не дам ніякій жінці абортивного песарія. Чисто і непорочно проводитиму своє життя і своє мистецтво. Ні в якому разі не робитиму витину у хворих на кам’яну недугу, полишаючи це людям, які займаються цією справою. В який би дім я не зайшов, я ввійду туди для користі хворого, далекий від усього зловмисного, несправедливого і згубного, особливо від любовних справ з жінками і чоловіками, вільними і рабами.

Щоб при лікуванні – а також і без лікування – я не побачив і не почув про життя людини, чого не слід коли-небудь розголошувати, я мовчатиму, вважаючи такі речі таємницею. Мені, який непорушно виконує клятву, нехай буде щастя в житті і в мистецтві і слава поміж усіх людей на вічні часи; тому, хто порушить або дасть нещиро клятву, нехай буде протилежне цьому.

Учення Гіппократа відіграло велику позитивну роль у дальшому розвитку медицини.

Після Гіппократа давньогрецька медицина, як і культура Стародавньої Греції в цілому, набуває нових рис.

Похожие работы

  • Гіппократ

    (460-377 рр. д.н.е) – великий давньогрецький лікар реформатор античної медицини. Народився на острові Кос, першим вчителем Гіппократа був батько – лікар Геракшд, мама його Фенарета була повитухою. Після смерті батьків Гіппократ переїхав в Афіни де надалі здобував освіту.

  • Принцип колегіальності в медицині

    Саме медицина в кращих своїх моральних зраз­ках і намаганнях концентрує й наочно уособлює кон­цептуальні принципи та засади професійної колегі­альності, тобто фахової взаємоповаги, порозуміння та водночас вимогливості до практичної роботи лікарів заради інтересів хворого. На важливості шанобливого ставлення лікаря до знань та навичок більш досвідче­ного колеги наголошує Гіппократ у своїй класичній "Клятві".

  • Внесок античних лікарів у розвиток фармації

    ВНЕСОК АНТИЧНИХ ЛІКАРІВ У РОЗВИТОК ФАРМАЦІЇ Слово “Формація” походить від єгипетського слова “Фармакі”, що означає “даруючий зцілення або безпеку”. Вперше цей надпис був знайдений під зображенням єгипетського бога лікування Тота. Звідси походить грецьке слова “фармакон” – лікарство. Пізніше це слово ввійшло в усі інші мови .

  • Інфекційні хвороби

    Таке звичне для всіх нас, хоч і неприємне поєднання слів. Хто з нас може похвалитися тим, що ніколи не хворів ні на яку інфекційну хворобу? “Застудні захворювання”, “кишкові розлади”, “температура”, що періодично виникають, уже давно перестали дуже хвилювати тих, хто захворів, привчили їх часто обходитись без допомоги лікарів.

  • Деонтологія в хірургії

    Споконвіків лікарською емблемою вважається змія — носителька здоров'я і мудрості. Ця емблема характеризує об'єктивний бік нашої професії. Поряд з нею існує й інший, менш відомий символ, заповіт, який відображає вже внутрішню суть лікарської діяльності. Залишив його нам відомий голландсь­кий лікар-хірург, бургомістр міста Ам­стердама Ніколаас ван Тульп-Тульпіус (1599—1674).

  • Офтальмологія

    МОЗ України Івано-Франківська державна медична академія Кафедра офтальмології 9.09.1999р. РЕФЕРАТ на тему: “Офтальмологія” Виконав: студент 4 курсу 11 групи

  • Стародавня Греція Рим Середньовіччя 16-17 століття розвиток акушерства

    РЕФЕРАТ НА ТЕМУ: „Стародавня Греція, Рим, Середньовіччя, 16-17 століття – розвиток акушерства” Акушерство (від французького accoucher — народжувати) — найдавніша галузь медичної науки, присвячена ви­вченню фізіологічних і патологічних процесів, що відбуваються в організмі жінки у зв'язку з зачаттям, вагітністю, родами і післяродовим періодом, а та­кож профілактиці патологічних процесів.

  • Шипшина історія і сучасність

    Реферат з біології Шипшина – історія і сучасність На земній кулі зростає величезна кількість дивовижно красивих квіток, проте однією з найкращих вважається троянда. Стародавні греки присвячували її дочці Зевса-громовержця Афродіті — богині кохання і краси. Колись, згідно з легендою всі троянди були білі.

  • Основи спеціального догляду за хворими

    Реферат на тему: ОСНОВИ СПЕЦІАЛЬНОГО ДОГЛЯДУ ЗА ХВОРИМИ Догляд за хворими включає заходи, які є невід'ємною складовою комплек­сного лікування хворих. Кожний хво­рий, що перебуває у стаціонарі, ви­магає особливого догляду.

  • Загартування в сауні

    Реферат на тему: Загартування в сауні Способи загартування бувають найрізноманітніші: холодом, сонцем, повітрям, водою і навіть парою. Оздоровчі властивості сухої та мокрої пари були відомі і багатьом іншим народам. Греки, за свідченням Аристотеля, перейняли цей звичай у народів Древнього Сходу.