Referat.me
/ / Новина

Название: Новина

Вид работы: книга

Рубрика: Литература и русский язык

Размер файла: 15.48 Kb

Скачать файл: referat.me-190696.docx

Краткое описание работы: Автор: Стефаник Василь. «У селі сталася новина, що Гриць Летючий утопив у ріці свою дівчинку. Він хотів утопити і старшу, але випросилася. Відколи Грициха вмерла, то він бідував. Не міг собі дати ради з дітьми без жінки. Ніхто за нього не хотів піти заміж, бо коби-то лишень діти, але то ще й біда і нестатки. Мучився Гриць цілі два роки сам із дрібними дітьми.

Новина

Автор: Стефаник Василь .

«У селі сталася новина, що Гриць Летючий утопив у ріці свою дівчинку. Він хотів утопити і старшу, але випросилася. Відколи Грициха вмерла, то він бідував. Не міг собі дати ради з дітьми без жінки. Ніхто за нього не хотів піти заміж, бо коби-то лишень діти, але то ще й біда і нестатки. Мучився Гриць цілі два роки сам із дрібними дітьми. Ніхто за нього не знав, як він живе, що діє, хіба найближчі сусіди. Оповідали вони, що Гриць цілу зиму майже не палив у хаті, а зимував разом із дівчатами на печі».

Після смерті жінки Гриць молився на увесь світ, злими словами згадував жінку покійну і лаяв дівчат, але ті не ображалися — звикли. «їли хліб на печі, і дивитися на них було страшно і жаль. Бог знає як дрібненькі кісточки держалися вкупі? Лише четверо гарних очей, що були живі і що мали вагу. Здавалося, що ті очі важили би так, як олово, а решта тіла, якби не очі, то полетіла би з вітром, як пір'я. Та й тепер, як вони їли сухий хліб, то здавалося, що кістки в лиці потріскають».

«Мерці», — так подумав про них Гриць, спостерігаючи, як їли дівчата. Йому було так жаль дочок, що страждали від голоду, але нічого не міг вдіяти. Тяжка дума гнітила його, мов камінь, він навіть у хаті боявся сидіти, почорнів, очі запали. І ось одного вечора прийшов Гриць додому, нагодував дівчат бараболей і сказав, щоб ті злізали з печі, бо вони йдуть у гості. Потім одягнув дітей і вийшов з ними.

«Йшов довго луками та став на горі. У місячнім світі розстелилася на долині ріка, як велика струя живого срібла. Гриць здригнувся, бо блискуча ріка заморозила його, а той камінь на грудях став ще тяжчий. Задихався і ледве міг нести маленьку Доцьку».

Спустилися до ріки. Гриць скреготав зубами, відчував у грудях справжнісінький пекельний вогонь, що піку серце та в голову. Біля самої ріки не витримав і побіг, лишивши старшу дочку. «Гриць борзенько взяв Доцьку і з усієї сили кинув у воду.

Йому стало легше, і він заговорив скоро:

— Скажу панам, що не було ніякої ради: ані їсти що, ані в хаті затопити, ані випрати, ані голову змити, ані ніц! Я си кари приймаю, бо—м завинив, та й на шибеницу!»

Старша дочка Ґандзуня, побачивши смерть молодшої, почала просити батька: «Дєдику, не топіть мене, не топіть, не топіть!

— Ні, ні, не буду, але Доці вже ліпше буде, як тобі. То вертайся до села, а я йду мелдуватися [ повідомляти про щось, тут зізнаватися]. А ді, оце в стежечко в йди , геть—геть аж угору, а там прийдеш до першої хати, та й увійди, та й кажи, що так і так, дєда хотіли мене утопити, але я си віпросила та й прийшла, аби—сте ви мене переночували. А завтра кажи: може би ви мене де най-мили до дитини бавити. Гай, іди, бо то ніч». Ще й дав Гриць їй палицю, щоб відбиватися від собак, якщо нападуть. Не бажає їй зла батько, переймається її долею: «Будеш бідити змалку, а потім підеш у мамки та й знов лиш бідити».

А сам закочує штани, «аби перейти ріку, бо туда була дорога до міста. Вступив уже у воду по кістки та задеревів.

— Мнє оца і сина і світого духа аминь. Очинаш, іже єси на небесі і на землі...

Вернувся і пішов до моста».

Похожие работы

  • Три як рідні брати

    Автор: Федькович Юрій (Повість) Іван Шовканюк — головний герой повісті, згадує своє життя, як його, двадцятилітнього хлопця, забрали в цісарську армію. Хлопець ледве—ледве випросився на три дні додому, щоб попрощатись із рідними. Мати з сестрами плакали, лише старший брат Онуфрій виглядав байдужим, бо він був хворим і потихеньку гинув.

  • За сестрою

    Автор: Чайковський Андрій Село Спасівка знаходилося на правому березі ріки Самари, недалеко від Дніпра. Воно нічим не відрізнялося від інших, не пишалося хоромами, бо були то страшні часи татарських набігів на Україну, і ніхто не був упевнений у завтрашньому дні.

  • Сам собі пан

    Автор: Грінченко Борис. Селянин Данило вирішив зробити спробу «панського права добути». Йому забажалося довідатися, «чи можна якось так, щоб і мужик в одній хаті з паном сидів». І Данило вирушив до міста залізницею. Купив дуже дорогий квиток у вагон першого класу і попхався розшукувати своє місце. Кондуктор не хотів пускати мужика, обзиваючи того «мурлом».

  • Суд

    Пересказ: Суд. Автор: Мушкетик Юрій.

  • Каторжна

    Автор: Грінченко Борис Її тільки й звали — каторжна. Мачуха примушувала виконувати всю хатню роботу, кричав п'яний батько, знущалися мачушині діти й хлопці та дівчата на вулиці.

  • Камінний Хрест

    Автор: Стефаник Василь. «Відколи Івана Дідуха запам'ятали в селі ґаздою, відтоді він мав усе лиш одного коня і малий візок із дубовим дишлем. Коня запрягав у підруку, сам себе в борозну...» Отак разом із конем і підпрягався до будь—якої роботи. Іван Дідух працював багато, не менше, ніж його кінь. Але коня жалів більш, ніж себе.

  • для малих і великих

    Автор: Лепкий Богдан. Була собі мишка. Така, як і другі: сіренька, маленька, кінчасті вушка, довгий, гладкий хвостик. В самім кутку хати, де нога від ліжка щільно притикає до стіни, мала свою нору. Мешкання не розкішне, але безпечне. Ніхто з людей не заглядав туди. О, люди, — це дуже цікаві сотворіння! Мишка боялася людей.

  • Сини

    Автор: Стефаник Василь. «Старий Максим волочив яру пшеницю кіньми добрими, молодими». Був він добрим хазяїном, міцним чоловіком. Односельці про нього говорили так: «Старий пес, все лютий, але молоді коні ще міцно тримає; бригадир, іззамолоду добре годований, та втратив обох синів і відтоді все кричить і на полі, і в селі».

  • Вечір проти Івана Купала

    Автор: Гоголь Николай Цю історію розказав нам дячок Н-ської церкви. Він переповів те, що розказав йому дід. В одному хуторі жив чоловік — пив, гуляв, а то раптом пропадав. Дарував дівчатам подарунки, і ніхто не смів відмовитися чи позбутися того подарунка — таким страшним був погляд у Басаврюка (так звали того чоловіка й підозрювали, що то сам диявол у людській подобі).

  • Кресафт

    Автор: Гончар Олесь. Голову колгоспу Кухаренка повідомили на польовому току про те, що його кличуть у район. Кухаренко відразу похнюпився. У нього навіть «вуса висіли аж до землі». Його легкова машина була в ремонті, то вирішив узяти кінну бідарку для такої поїздки. Від передчуття кари «млоїлося чоловікові в грудях», сумно цокала бідарка.