Referat.me

Название: Сам собі пан

Вид работы: книга

Рубрика: Литература и русский язык

Размер файла: 15.65 Kb

Скачать файл: referat.me-199443.docx

Краткое описание работы: Автор: Грінченко Борис. Селянин Данило вирішив зробити спробу «панського права добути». Йому забажалося довідатися, «чи можна якось так, щоб і мужик в одній хаті з паном сидів». І Данило вирушив до міста залізницею. Купив дуже дорогий квиток у вагон першого класу і попхався розшукувати своє місце. Кондуктор не хотів пускати мужика, обзиваючи того «мурлом».

Сам собі пан

Автор: Грінченко Борис .

Селянин Данило вирішив зробити спробу «панського права добути». Йому забажалося довідатися, «чи можна якось так, щоб і мужик в одній хаті з паном сидів». І Данило вирушив до міста залізницею. Купив дуже дорогий квиток у вагон першого класу і попхався розшукувати своє місце. Кондуктор не хотів пускати мужика, обзиваючи того «мурлом». Аж врешті-решт пропустив, подумавши, що Данило несе панові білет.

Здивував селянина першокласний вагон, який мав вигляд панської світлиці: «...тут тобі й столики, тут тобі й постелі, тут тобі й топчани...» А тут і пани напали на нього, не второпають, як мужик міг купити місце поруч із ними. Кондуктор, перевіряючи білети, знову гримнув на Данила, а як побачив його квиток, то й не знав, як звернутися до мужика, на «ви» чи на «ти».

Поїзд рушив. Пани почали курити. Дуже сподобався Данилові духмяний панський табак. Вирішив і собі люльку набити. Аж тут молодий панок з білявими позакручуваними вусиками сказав, що мужицький тютюн тут не курять, навіть табличка є у вагоні, де про це написано. На це Данило розсудливо й спокійно відповів: «Ні, пане, я письменний: там написано про те, щоб не виходить з вагону, як поїзд їде, а не про тютюн». Товстий пан з роздвоєною бородою зчинив Ґвалт, покликав кондуктора, щоб вивести Данила геть з першокласного вагона. Але мужик вирішив відстояти свої права, маючи на руках білет, продовжував далі пихкати люлькою. Його навіть підтримав пан з огрядною борідкою, який увесь час читав книжку.

Коли кондуктор хотів висадити Данила, то осмикнув його той самий пан, заступившись за мужика: «Хіба ви маєте право не давати пасажирам їхати?» Цей пан по-доброму, по—людськи пригостив Данила своїм тютюном, розмовляючи, наче з рівним, розпитав, у яких справах Данило їде й куди. Та ось поїзд прибув до Ч.Данило владнав усі свої справи: завітав до знайомого чоловіка, скупився. Можна б уже й додому їхати та ще кортіло подивитися, як же ще можна паном бути? І вирішив селянин піти до «тіятру». Натрапив на афішу, де оголошувалось, що «у залі дворянського собранія концерт». Розпитав свого знайомого, до якого приїжджав, де ж це «собраніє», та ввечері попрямував туди.

Купив Данило найдорожчий квиток за два карбованці у перший ряд і у самій чумарчині попростував до зали. «Як увійшов, то тут уже — не буду брехати — таки стало мені дуже моторошно,— вразило приміщення мужика.— Хата така здорова, як клуня, та де! ще більша!., та вся блищить!» Сів у перший ряд на сьоме місце й чекає. Аж тут і пани, й лакеї такий лемент підняли, як це мужик потрапив на концерт до дворянського собранія? Викликали полісменів, схватили Данила та потягли до темної. Вранці над-зиратель обіцяв поговорити «по—своєму». До поліції Данила повів під конвоєм солдат.

Як довідався мужик від того солдата, що битимуть завтра «ваше благородіє», то дуже злякався. Заплатив конвойному три карбованці, аби відпустив, і тікати темними вулицями. Зупинив візника і помчав до станції, на поїзд. У вагоні трусився Данило, аж поки поїзд не рушив: «Не страшно мені тих поліцейських самих, так страшно тієї ганьби та зневаги». Приїхав додому. Через деякий час розповів усе жінці. А та його — мокрим рядном, щоб даремно грошей не витрачав та не вигадував абищо. І ще розповіла сестрі Хотині, а та — всім іншим на селі, як Данило «панського права добувався». Так і посміювались надДаниловими пригодами. Але сам він вважав, що добувався не панського права, а людського, якого, не жаль, на той час не було.

Похожие работы

  • Місто

    Автор: Підмогильний Валер'ян Частина перша Степан стояв на палубі корабля, що плив до Києва по Дніпру, оглядав береги, прощався подумки з рідним селом, селами, що виднілися на березі. Він їде до великого міста, щоб учитись і жити, щоб здійсни ти свою давню мрію. Разом із ним їхали Надія та Левко, односельці, теж учитися.

  • Климко

    Автор: Тютюнник Григір. Климко прокинувся від холодної роси, що впала йому на босі ноги, глянув на шлях і підбадьорив себе — збіжить він з гори й зігріється. Вдалині рожевіли крейдяні гори, а десь між них — місто Слов'янськ, біля якого солі — бери скільки схочеш. А за склянку солі можна було наміняти харчів.

  • Три як рідні брати

    Автор: Федькович Юрій (Повість) Іван Шовканюк — головний герой повісті, згадує своє життя, як його, двадцятилітнього хлопця, забрали в цісарську армію. Хлопець ледве—ледве випросився на три дні додому, щоб попрощатись із рідними. Мати з сестрами плакали, лише старший брат Онуфрій виглядав байдужим, бо він був хворим і потихеньку гинув.

  • Сом

    Пересказ: Сом. Автор: Вишня Остап.

  • Каторжна

    Автор: Грінченко Борис Її тільки й звали — каторжна. Мачуха примушувала виконувати всю хатню роботу, кричав п'яний батько, знущалися мачушині діти й хлопці та дівчата на вулиці.

  • Слово матері

    Автор: Антоненко-Давидович Борис. Якби ви знали, паничі... Тарас Шевченко Це оповідання розповів один пенсіонер. Як і я, він прийшов до нашого спільного знайомого, начальника цеху великого київського заводу. Ми вели розмову про стиляг та бешкетників, у яких через футбол голова часто відстає у своєму розвитку від ніг.

  • Давня казка

    Автор: Українка Леся. В одній країні жив талановитий поет. Його пісні розходилися по сьому світу, були й порадою й розвагою. Якось поет лежав у гаю прямо на стежині. А тут їде лицар на полювання, кричить, щоб звільнили дорогу. Поет відповів, що так від нього втечуть рими-соколята, І якими він може вполювати кого завгодно й що завгодно, тому нехай верхівець сам зверне.

  • Планетник

    Автор: Харчук Борис. Мене послали в село Вербівку агрономом. Там я жив на квартирі в старенької бабусі Олени Булиги. Вечорами ми милувалися рікою, лісом і собором за ним, дивилися на зоряне небо. Бабуся розповіла мені легенду про Планетника.

  • Новина

    Автор: Стефаник Василь. «У селі сталася новина, що Гриць Летючий утопив у ріці свою дівчинку. Він хотів утопити і старшу, але випросилася. Відколи Грициха вмерла, то він бідував. Не міг собі дати ради з дітьми без жінки. Ніхто за нього не хотів піти заміж, бо коби-то лишень діти, але то ще й біда і нестатки. Мучився Гриць цілі два роки сам із дрібними дітьми.

  • Кресафт

    Автор: Гончар Олесь. Голову колгоспу Кухаренка повідомили на польовому току про те, що його кличуть у район. Кухаренко відразу похнюпився. У нього навіть «вуса висіли аж до землі». Його легкова машина була в ремонті, то вирішив узяти кінну бідарку для такої поїздки. Від передчуття кари «млоїлося чоловікові в грудях», сумно цокала бідарка.