Название: Великий льох
Вид работы: книга
Рубрика: Литература и русский язык
Размер файла: 15.67 Kb
Скачать файл: referat.me-193120.docx
Краткое описание работы: Автор: Шевченко Тарас (Поема (містерія)) Три душі Через село Суботів летіли і сіли на хресті старої церкви три білі пташки — три людські душі, що їх через гріхи святий Петро не пускає у рай:
Великий льох
Автор: Шевченко Тарас
.
(Поема (містерія))
Три душі
Через село Суботів летіли і сіли на хресті старої церкви три білі пташки — три людські душі, що їх через гріхи святий Петро не пускає у рай:
Бо так сказав Петрові Бог: «Тойді у рай їх повпускаєш, Як все москаль позабирає, як розкопа великий льох».
І
Перша душа, що бувши людиною звалася Прісею. Вона народилась і виросла у селі Суботові, де тоді мешкала сім'я Богдана Хмельницього. Всі любили гарну й привітну дівчинку. Пріся гралася з Юрком-гетьманенком, сам гетьман носив її на руках. А як виросла, до неї стали свататись, і вона вже готувала рушники для старостів. Та одного разу пішла по воду і перейшла з повними відрами дорогу Богданові Хмельницькому, як він їхав присягати Москві. За це її не пускають у рай.
II
Друга душа згадує про події, що відбулися після того, як петровське військо штурмом взяло Батурин — резиденцію українських гетьманів. Тоді було вбито полковника Чечеля, соратника Мазепи, і вирізано майже всіх городян, в тому числі челядь гетьмана:
Я меж трупами валялась У самих палатах Мазепиних... Коло мене і сестре і мати Зарізані, обнявшися. Зо мною лежали; І насилу—то, насилу Мене одірвали Од матері неживої.
Дівчинку не вбили, а віддали москалям для розваги, та вона втекла і сховалася на пожарищі. Коли дівча несло воду, цар Петро І, що якраз повертався з—під Полтави, попросив її напоїти коня. За те, що напоїла царевого коня, її душу не пускають у рай.
III
Третя душа карається за те, що коли була немовлям, посміхнулась цариці — лютому ворогу України Катерині II, яка подорожувала Дніпром, пливучи на золотій галері до Канева.
Душі полетіли в ліс на нічліг.
Три ворони
На місце розкопок прилетіли три ворони, які є уособленням зла в історичній долі трьох народів — українського, польського і російського.
Одна ворона хвалилась, що накоїла лиха більше за інших, бо вона спалила Батурин, загатила Сулу козацькими старшинами (покарання Петром І спільників Мазепи), знищила силу козаків у війні зі Швецією, на будуванні Петербурга, фортець і Ладозького каналу, задушила в тюрмі славного Полуботка.
Друга ворона розповіла, що допомагала польським магнатам, Радзівіллу та Потоцькому, які брали участь у повстанні проти царату, а потім зрадили свій народі втекли в Париж. Своїми підступними діями вони ...розлили з річку крові Та в Сибір загнали Свою шляхту...
Третя ворона вихвалялась тим, що передушила шість тисяч душ на будівництві залізниці Петербург — Москва, добре служила московським царям — Мучителю (Івану Грозному) та Петру І, перетворила селян на кріпаків, розвела страшну силу «дворянства в мундирах» (чиновників).
Три лірники
Три лірники—каліки йшли в Суботів співати людям про Богдана, про козацькі перемоги під Яссами, під овтими Водами, під Берестечком.
Поки старці спали, почалися розкопки льоху. Хотіли знайти там скарби, що залишилися від Богдана Хмельницького, а знайшли самі тільки кістяки. Ісправник, який керував роботами, дуже лютував. Побив козака Яременка, чия клуня стояла на місці Богданових палат, було побито й калік— лірників. Мабуть, якби Богдан був живий, то і йому б перепало — «заголили б у москалі».
Москва розкопала в Суботові лише малий льох, а Великого ж того льоху Ще й не дошукалась.
Похожие работы
-
Метричне античне віршування
Реферат на тему: Метричне (античне) віршування Метричне (античне) віршування (лат. antiwuus —стародавній) —різновид квантитативного віршування, що склався в еллінську та римську добу. Характеризується чергуванням
-
Повесть Тарас Бульба Н. В. Гоголь
В повести «Тарас Бульба» Н. В. Гоголь отобразил борьбу украинского народа за свою свободу и независимость против польской шляхты. Остап и Андрий — сыновья казачьего атамана Тараса Бульбы.
-
Думи мої, думи мої
Автор: Шевченко Тарас Думи мої, думи мої, Лихо мені з вами! Нащо стали на папері Сумними рядами?.. Чом вас вітер не розвіяв В степу, як пилину? Чом вас лихо не приспало,
-
Значення і світова слава Тараса Шевченка
Міністерство освіти України Київський державний торговельно-економічний університет РЕФЕРАТ Значення і світова слава Тараса Шевченка Київ –1999
-
Катерина 2
Катерина Автор: Шевченко Тарас. (Поема) Поема починається зверненням автора до українських дівчат. Він щиро радить їм не кохатися з москалями (офіцери царської армії), «бо москалі — чужі люде, роблять лихо з вами». Москаль піде потім у свою Московщину, а збезчещена й кинута ним дівчина гине, а разом із нею гине від горя її стара мати.
-
Пророцтво Анхіза в Аїді про майбутню славу Риму уривок з Енеїди
Пророцтво Анхіза в Аїді про майбутню славу Риму (уривок з "Енеїди") Автор: Вергилий Марон. Батько Анхіз на той час у глибокій долині уважно Переглядав до наземного світу призначені душі.
-
Життя та творчість Тараса Григоровича Шевченка
Дитинство та юнацькі роки Т. Шевченка, знайомство з народною творчістю, поява хисту до малювання. Рання творчість та життя Тараса перед засланням, після арешту і на засланні. Аналіз творчості Шевченка, відображення думок і настроїв українців його часу.
-
Поучення Володимира Мономаха
Автор: Народна творчість. Будучи вже старою людиною і «сидячи на санях», тобто готуючись до смерті, великий князь київський Володимир Мономах написав поучення своїм дітям, бажаючи їм домогтись успіхів у доброчесності, а також «іншим християнським людям», яких прагнув оберегти від «усяких бід».
-
Вечір проти Івана Купала
Автор: Гоголь Николай Цю історію розказав нам дячок Н-ської церкви. Він переповів те, що розказав йому дід. В одному хуторі жив чоловік — пив, гуляв, а то раптом пропадав. Дарував дівчатам подарунки, і ніхто не смів відмовитися чи позбутися того подарунка — таким страшним був погляд у Басаврюка (так звали того чоловіка й підозрювали, що то сам диявол у людській подобі).
-
Дрозд Володимир
Володимир Дрозд двадцятитрирічним юнаком видав першу книжку новел та оповідань («Люблю сині зорі», 1962) і одразу був прийнятий до Спілки письменників. Розпочавши літературну працю як новеліст і продовжуючи вряди-годи друкувати новели, В. Дрозд поступово утверджується як автор повісті й роману.