Название: Зима на чужині уривок з Сумні елегії
Вид работы: книга
Рубрика: Литература и русский язык
Размер файла: 16.09 Kb
Скачать файл: referat.me-193975.docx
Краткое описание работы: Зима на чужині (уривок з "Сумні елегії") Автор: Овидий Публий Назон. Може, і досі ще хто пам'ятає вигнанця Назона, В Місті зосталось іще, може, ім'я по мені,—
Зима на чужині уривок з Сумні елегії
Зима на чужині (уривок з "Сумні елегії")
Автор: Овидий Публий Назон
.
Може, і досі ще хто пам'ятає вигнанця Назона,
В Місті зосталось іще, може, ім'я по мені,—
Знайте ж — під зорями, що не спускаються в море ніколи,
В дальній країні тепер я між чужинців живу:
Скрізь дикунів — савроматів, і бассів, і гетів племена —
Навіть не гідні мене їхні самі імена!
Поки ще тепле повітря — тим часом нам Істр оборона:
Хвилями плинними він запобігає війні.
Тільки ж надійде понура Зима і весь берег зашерхне,
І від морозу Стає біла, мов мармур, земля,—
Тут і Борей, і сніги заважають нам жити під Арктом,
Небо тремтяче, і те ніби тут гнобить людей:
Падає сніг і лежить, під дощем і під сонцем не тане,
Твердне; суворий Борей робить довічним його.
Отже, і перший іще не розтане, як випаде другий,
У багатьох він місцях часто дворічний лежить.
І в Аквілону бурхливого сила така, що високі
Башти з землею рівня, дахи з будівель зрива.
Шкури та теплі штани від холоду злого рятують
З тіла усього саме тільки й відкрите лице.
Часто від руху дзвенить льодинками вкрите волосся,
І на морозі блищить, біла уся, борода.
Не розпадаються вийняті, посуду форму зберігши,
Вина, і вже не черпать треба, а їсти шматки.
Що вже казать, як струмки, переможені холодом, тверднуть,
Чи як на озері ту воду копають крихку?
Навіть і сам, за ріку папірусодайну не вужчий,
Той, що в собі звідусіль стільки поєднує хвиль —
Істр — навіть він, від жорсткого вітру ізверху застигши,
Потай у море несе води блакитні свої.
Там он, де судна пливли, нині ноги ступають; по хвилі,
Холодом скутій, тепер кінські копита дзвенять;
Нині мостами новими; що виросли над течією,
Тягнуть сарматські воли варварських безліч возів.
Віри мені не піймуть; таж нема за брехню нагороди,
Отже, здається мені, вірити свідкові слід:
Бачив я море безкрає, що теж від морозу застигло,
Води недвижні слизька вкрила й блискуча кора.
Але ж не досить і бачити: йшов я по хвилі затвердлій
І не змочила вода зовсім моєї ноги.
Якби тобі довелося, Леандре, пливти в цій протоці,
Певно б вода не була винна у смерті твоїй.
Навіть дельфіни не можуть із хвиль до повітря піднятись,
Бо навісної зими їх не пускає покров.
Мабуть, коли, махнувши крилом, Борей зашумів би,
Хвиль би не збив і тоді на полоненій воді,
Не ворухнулись би судна, мов мармуром, стиснуті льодом,
І розтинати б весело скованих вод не могли.
Бачив я риб, що в льоду зависли, прив'язані міцно —
Деякі з них навіть там ще зберігали життя.
Отже, як тільки надмірна Бореєва сила повіє
Чи над простором морським, чи над розливом ріки,
То через Істру рівнинну, сухим Аквілоном закуту,
Варвар ураз надіта, ворог на бистрім коні —
Ворог на бистрім коні, стрілою крилатою грізний,
Дикий руйнуючи край, нищачи люд навкруги.
Хто утікає, лишаючи дім: на полях беззахисних
Необоронене скрізь ворог добро забира,
Сіл нужденне добро — і рипучі вози, і худобу,
Всі ті достатки, які має злидар-селянин;
Тих полонених женуть, скрутивши їм руки за спину;
Бачать востаннє вони рідні оселі й лани,
Падають інші без жалю зубчастими стрілами вбиті;
Адже отруту страшну бистре залізо несе.
Те, що несила узяти з собою,— в дорозі лишають,
І безневинні хатки палить ворожий вогонь
Мир настає, до й тоді страхіття війни всіх лякає,
І не веде борозни ратай, налігши на плуг;
Тут коли ворога бачать, або і не бачать — бояться;
Тож необроблена скрізь, дика, мов пустка, земля.
Ані солодкі в тіні не ховаються тут виногрона
І не шумує в діжках, піну здіймаючи, муст.
Яблук нема в цій країні. Не мав би Аконтій на чому
Слів написати своїй пані й підкинути їй.
Видно навколо поля без дерев і без зелені, голі.
Горе моє! Не заходь жоден щасливий сюди.
Адже так широко світ розіслався безмежно-великий,
Нащо ж на муки мені край цей відкрито сумний?
Похожие работы
-
Сапфо
(VII-VI ст. до н. е.) Сапфо — відома поетеса часів античності, що створювала поезії у жанрі меліки (пісенної лірики). Сапфо високо цінували митці античної доби, давньогрецький філософ Платон назвав десятою музою, Катулл та Горацій її наслідували. Розповідають, що Солон — знаменитий реформатор VI століття, почувши вірші Сапфо, сказав, що не хоче помирати раніше, ніж вивчить їх напам'ять.
-
Три зозулі з поклоном
Автор: Тютюнник Григір. Любові Всевишній присвячується «Я виходжу з—за клубу в новенькому дешевому костюмі (три вагони цегли розвантажив з хлопцями—однокурсниками, то й купив) і з чемоданчиком у руці. І перше, що бачу,— хата Карпа Яркового. А перед нею — рівними рядочками на жовтому піску молоденькі сосни».
-
Кіт у чоботях
Автор: Хвильовий Микола «Отже, про глухе слово: Гапка — глухо, ми її не Гапка, а товариш Жучок. Це так, а то — глухо. А от гаптувати — це яскраво, бо гаптувати: вишивати золотом або сріблом.
-
Думи мої, думи мої
Автор: Шевченко Тарас Думи мої, думи мої, Лихо мені з вами! Нащо стали на папері Сумними рядами?.. Чом вас вітер не розвіяв В степу, як пилину? Чом вас лихо не приспало,
-
Чотири покоління людей уривок з Метаморфоз
Чотири покоління людей (уривок з "Метаморфоз") Автор: Овидий Публий Назон. Перше поріддя було золоте: без бича і спонуки, З власної волі воно Правоту шанувало і Чесність.
-
Тіртей
(перша пол. VII ст. до н. е.) Дані про життя цього видатного елегійного поета досить суперечливі. Ще з античних часів дійшла легенда, що він був афінським громадянином і походив з дому Афідна. Спарта на цей час вела Мессенську війну, але перемогти ворога не могла. За порадою дельфійського оракула спартанці ніби звернулися до Афін із проханням призначити для спартанського війська полководця.
-
Способи римування. Цезура. Клаузула
Реферат на тему: Способи римування. Цезура. Клаузула Звучання вірша залежить не тільки від того, які рими за своєю природою, а й від того, як вони розташовані, які способи римування застосовує поет.
-
Пророцтво Анхіза в Аїді про майбутню славу Риму уривок з Енеїди
Пророцтво Анхіза в Аїді про майбутню славу Риму (уривок з "Енеїди") Автор: Вергилий Марон. Батько Анхіз на той час у глибокій долині уважно Переглядав до наземного світу призначені душі.
-
Щит Енея уривок з Енеїди
Щит Енея (уривок з "Енеїди") Автор: Вергилий Марон. Там-бо, на тому щиті, прозираючи роки майбутні, Вирізьбив владар огню італійців майбутні пригоди,
-
Ирій
Автор: Дрозд Володимир. Дядько Денис, приїжджаючи до нас у село Пакуль, після щедрого частування обіцяв, що я вчитимуся в старших класах у місті. Матері не вірилося, що її рідна сестра Дора, з якою вони постійно були І стані «холодної війни», візьме до себе жити її хлопця.