Название: Соціальна профілактика як аспект соціальної політики держави
Вид работы: реферат
Рубрика: Педагогика
Размер файла: 19.88 Kb
Скачать файл: referat.me-287954.docx
Краткое описание работы: Соціальна профілактика як аспект соціальної політики держави ПЛАН 1. Сутність соціальної профілактики. 2. Предмет, об’єкти та суб’єкти, чинники соціальної профілактики.
Соціальна профілактика як аспект соціальної політики держави
Соціальна профілактика як аспект соціальної політики держави
ПЛАН
1. Сутність соціальної профілактики.
2. Предмет, об’єкти та суб’єкти, чинники соціальної профілактики.
3. Рівні профілактики.
4. Нормативно-правова база держави в напрямку профілактики негативних явищ у дитячому та молодіжному середовищі.
1. Сутність соціальної профілактики.
Загальна соціально-економічна скрута, яку сьогодні переживають різновікові категорії населення України, потребує зосередження зусиль державних органів у справах молоді, фахівців соціальних служб для молоді та інших соціальних інституцій, молодіжного громадського активу для вирішення комплексу найгостріших питань, пов'язаних з попередженням асоціальної поведінки молоді та підлітків. Саме тому проведення необхідних заходів з метою профілактики негативних явищ у молодіжному середовищі закономірно стало одним із основних завдань системи центрів соціальних служб для молоді.
Актуальність цих завдань підсилюється ще й тим, що з кожним роком зростає кількість кризових явищ у суспільстві. Вони тісно пов'язані не тільки з політичною, соціально-економічною ситуацією та нестабільністю в суспільстві, а і з умовами виховання та побутовим неблагополуччям у сім'ях, недоліками в організації навчально-виховного процесу в закладах освіти, негативним впливом антигромадських елементів тощо. Недостатня увага приділяється організації дозвілля дітей і підлітків, вихованню в них поваги до закону і загальноприйнятих правил поведінки в суспільстві, формуванню позитивного погляду на здоровий спосіб життя.
Сам термін «профілактика» (від грецького «запобіжний») звичайно асоціюється із запланованим попередженням якоїсь несприятливої події, тобто з усуненням причин, здатних викликати ті або інші небажані наслідки. З цього виходить, що профілактика повинна проводитися у формі запланованих дій, націлених головним чином на досягнення бажаного результату, але в той же час і на запобігання можливих негативних явищ.
Соціальна профілактика має на меті зусилля, спрямовані:
- на превенцію соціальних проблем чи життєвих криз клієнтів, окремих груп;
- попередження ускладнення вже наявних проблем.
Це комплекс економічних, політичних, правових, медичних, психолого-педагогічних заходів, спрямованих на попередження, обмеження, локалізацію негативних явищ у соціальному середовищі. Профілактика грунтується на своєчасному виявленні та виправленні негативних інформаційних, педагогічних, психологічних, організаційних факторів, що зумовлюють відхилення в психологічному та соціальному розвитку дітей і молоді, в їхній поведінці, стані здоров’я, а також в організації життєдіяльності та дозвілля.
У сучасній практиці розрізняють первинну, вторинну та третинну профілактику. Так, відповідно до класифікації Всесвітньої Організації Охорони здоров’я, профілактика поділяється на первинну, вторинну і третинну.
Первинна профілактика. Найбільш масова та найбільш неспецифічна, її контингент включає загальну популяцію дітей, підлітків і молоді, а метою є формування активного, адаптивного, високо функціонального життєвого стилю, спрямованого на здоров’я. Первинна профілактика є найбільш ефективною. Зусилля первинної профілактики спрямовані не стільки на попередження хвороби, скільки на формування здорового способу життя.
Первинна профілактика має наступні завдання:
• удосконалювання, підвищення ефективності використовуваних молодою людиною активних, конструктивних поведінкових стратегій;
• збільшення потенціалу особистісних ресурсів (формування позитивної, стійкої Я-концепції, підвищення ефективності функціонування соціально-підтримуючих мереж, розвиток емпатії, внутрішнього контролю власної поведінки і т.д.).
Основними способами реалізації задач первинної профілактики є:
• навчання здоровому способу життя: усвідомлення, розвиток і тренування визначених умінь справлятися з вимогами соціального середовища, керувати своєю поведінкою;
• надання дітям і підліткам психологічної і соціальної підтримки адекватними підтримуючими системами і структурами.
Виконання задач первинної профілактики повинне здійснюватися спеціально навченими в області профілактики психологами, медичними і соціальними психологами і педагогами.
Первинна профілактика більшою мірою носить інформаційний характер, оскільки спрямована на формування в особистості неприйняття та категоричну відмову від певних стандартів поведінки та негативних звичок. Її змістом є:
- надання підліткам та молоді інформації про наслідки асоціальних дій, вживання різних видів алкогольних, наркотичних та токсичних речовин;
- роз’яснення правових норм стосовно різних аспектів асоціальної поведінки; популяризація переваг здорового способу життя;
- формування у підлітків та молоді навичок культурного проведення дозвілля;
- створення умов для самореалізації особистості в різних видах творчої, інтелектуальної, громадської діяльності.
Вторинна профілактика має на меті обмеження поширення окремих негативних явищ, що мають місце в суспільстві чи соціальній групі. Вторинна профілактика серед дітей, підлітків і молоді містить у собі як соціально-психологічні, так і медичні заходи неспецифічного характеру, її контингентом є діти і підлітки з ризикованою поведінкою (бездоглядні діти, діти з кризових сімей, діти вулиці).
По своїй спрямованості на контингенти ризику вторинна профілактика є масовою, залишаючись при цьому індивідуальною у відношенні конкретної дитини чи підлітка.
Метою вторинної профілактики є зміна мало адаптивної дисфункціональної ризикованої поведінки на адаптивну форму поведінки
Вторинна профілактика має наступні завдання:
• розвиток активних стратегій поведінки, що допомагає подолати проблему;
• підвищення потенціалу особистісних ресурсів.
Виконання програм вторинної профілактики повинно здійснюватися спеціально навченими професіоналами-психотерапевтами, психологами, соціальними працівниками, педагогами і мережею непрофесіоналів - членів груп само- і взаємодопомоги, консультантами. Ефект від програм вторинної профілактики більш швидкий, але менш універсальний і діючий, ніж від первинної.
Третинна профілактика - комплекс соціальних, освітніх та медико-психологічних заходів, спрямованих на відновлення особистісного та соціального статусу людини, повернення її в сім'ю, освітній заклад, трудовий колектив, до суспільно-корисної діяльності. Тому соціально - педагогічна діяльність в межах третинної профілактики зосереджується в різноманітних осередках допомоги особистості: реабілітаційних центрах, дружніх клініках для молоді, анонімних кабінетах, громадських приймальнях.
Третинна профілактика серед дітей, підлітків і молоді є переважно медико-соціальною, індивідуальною і направлена на попередження переходу сформованого захворювання в його більш важку форму, наслідків у вигляді стійкої дезадаптації.
Метою третинної профілактики є максимальне збільшення терміну
ремісій.
При проведенні третинної профілактики різко зростає роль професіоналів - психотерапевтів, терапевтів, соціальних працівників і психологів, а також непрофесіоналів - консультантів, членів соціально-підтримуючих груп і співтовариств.
Крім цих видів профілактики, розрізняють ще загальну та спеціальну профілактики.
Загальна профілактика полягає у здійсненні попереджувальних заходів, спрямованих на виникнення певних проблем у майбутньому людини (на попередження негативної ризикованої поведінки підлітків).
Спеціальною профілактикою називається система заходів, спрямованих на попередження та локалізацію конкретних негативних явищ в поведінці людей (профілактика підліткового суїциду, профілактика небезпечної статевої поведінки тощо).
Отже, соціальна профілактика є комплексом конкретних соціальних заходів (економічних, організаційних, управлінських, культурно-виховних і інших), здійснюваних з метою попередження негативних явищ, зменшення їх кількості аж до повного викорінення шляхом виявлення і усунення причин і умов, які сприяють протиправній поведінці.
Соціальна профілактика як аспект соціальної політики держави |
||
|
Похожие работы
-
Виникнення і розвиток соціальної педагогіки як галузі людинознавства
Соціальна педагогіка - підтримка людей в процесі становлення нових умов життя. Науково-технічна структура соціальної педагогіки, її історичний розвиток. Принципи соціальної педагогіки, що випливають із особливостей цілісного навчально-виховного процесу.
-
Соціальна підтримка сімей які виховують дітей з функціональними обмеженнями
Соціальна підтримка сімей які виховують дітей з функціональними обмеженнями. повідомлення Виконала: студентка групи Право на державну соціальну допомогу мають інваліди з дитинства і діти-інваліди віком до 18 років.
-
Підготовка соціально компетентних вчителів в вищих закладах освіти
Соціальні функції молоді. Необхідні компоненти професійної компетентності cучасного вчителя. Громадська активність та відповідальність. Виконання громадських завдань. Конструктивний відбір навчального матеріалу. Залучення до громадської діяльності.
-
Молодіжні та дитячі громадські організації
Молодіжні та дитячі громадські організації. Особливості створення. Молодіжний рух — похідна політичної та соціальної активності молоді, яку вона проявляє і реалізує значною мірою через організовані громадські, суспільно-політичні та інші структури. І тому молодіжний рух, його розвиток мають підтримуватись і стимулюватися насамперед державою.
-
Технологія роботи з формування статевої культури підлітків у школі
Теоретичний аналіз технологій роботи з формування статевої культури підлітків у школі. Методики соціально-педагогічної діяльності "Як обрати безпечний спосіб поведінки". Організація експериментального дослідження та визначення рівня емпатії учнів.
-
Методи превентивної педагогіки
Поняття та завдання превентивної педагогіки як соціально-педагогічної науки. Методи превентивної педагогіки. Методи ранньої превенції. Класифікація методів індивідуальної роботи, які використовуються соціальним педагогом з профілактичною метою.
-
Ціннісні характеристики соціальних працівників та соціальних педагогів
Два аспекти перетворюючої спрямованості соціальної педагогіки - проектування і побудова реабілітаційних технологій та втілення їх на практиці у вигляді надання допомоги. Соціокультурний, рефлексивно-середовищний підходи. Система реабілітаційної допомоги.
-
Філософські підходи до соціально-педагогічної роботи
Характеристика альтруїстичних, етичних та особистісних цінностей соціально-педагогічної діяльності. Ознайомлення із професійними обов'язками та вимогами до особистості працівника соціальної галузі. Розгляд змісту та структури соціально-виховної роботи.
-
Логопедична робота з дітьми з комплексними порушеннями в умовах центру соціальної реабілітації 2
Логопедична робота з дітьми з комплексними порушеннями в умовах центру соціальної реабілітації Об'єкт дослідження — педагогічна реабілітація дітей з комплексними порушеннями в умовах соціально-реабілітаційного центру.
-
Особистісно орієнтована підготовка соціального педагога та працівника – нова парадигма дослідження соціальної педагогіки
Формування нової генерації педагогічних кадрів. Підготовка соціальних педагогів у Запорізькому національному університеті. Об'єкти професійної діяльності. Провідні види діяльності: правоохоронна, педагогічна, культурно-дозвільна. Кваліфікаційні ознаки.