Название: Перші кроки до успіху у спілкуванні
Вид работы: реферат
Рубрика: Психология
Размер файла: 22.27 Kb
Скачать файл: referat.me-308794.docx
Краткое описание работы: Правила успішного спілкування для досягнення очікуваного результату. Бесіда як основа різних форм спілкування. Правила активного слухання. Встановлення контакта зі співрозмовником. Формулювання і точне ставлення запитання. Зіткнення протилежних поглядів.
Перші кроки до успіху у спілкуванні
РЕФЕРАТ
з теми:
Перші кроки до успіху у спілкуванні
План
1. Спілкування
1.1 Правила успішного спілкування
1.2 Перші кроки до успіху у спілкуванні
2. Зрозумій співрозмовника
2.1 Уміння запитувати
3. «Рятувальне коло» толерантності
Висновок
Література
1. Спілкування
Спілкування — це процес взаємодії між людьми, в якому відбувається обмін діяльністю, інформацією, досвідом, уміннями й навичками, а також результатами діяльності. Воно є природним для людини, бо вона здатна нормально розвиватися в суспільстві, тільки спілкуючись з іншими людьми.
Утім, успішне спілкування залежить не тільки від знання й дотримання звичаїв і традицій, а й від вихованості та ввічливості.
1.1 Правила успішного спілкування
Успішним уважається таке спілкування, коли нам вдалося досягти очікуваного результату: отримати потрібну інформацію, допомогу, інколи — просто дружню пораду, підтримку або задоволення від разом проведеного часу. Досягти своєї мети в спілкуванні можна лише тоді, коли вас розуміють і ви розумієте інших.
Основою різних форм спілкування є бесіда, діалог (за визначенням словника — «взаємна розмова»), У бесіді обмінюються інформацією, знайомляться з новими ідеями, висловлюють наболіле, дістають розумну пораду, відчувають емоційне задоволення, естетичну насолоду.
1. Повноцінне спілкування залежить від обох партнерів.
2. Для повноцінного спілкування ми маємо об'єднати обидві «мови»: мову слів і мову тіла (жести, посмішка).
3. Важливим у спілкуванні є вміння говорити й уміння слухати.
4. Правила активного слухання:
4.1 Використовуйте мову тіла: сідайте обличчям до того, з ким говорите, нахиляйтеся вперед, встановіть контакт очима.
4.2 Застосовуйте звуки та жести заохочення: підтримуйте співрозмовника доброзичливою посмішкою, словами «так-так»... тощо, хитанням головою.
4.3 Ставте уточнюючі запитання: вони допомагають прояснити ситуацію, уточнити дещо з того, що вже відомо. їх треба застосовувати обережно: коли людина схвильована або роздратована, варто утримуватися від будь-яких запитань, давши їй змогу висловитися.
5. Намагайтеся уникати таких дій:
5.1 Переривати співрозмовника.
5.2 Демонструвати позою або виразом обличчя, що ви не готові зараз слухати.
5.3 Давати поради.
5.4 Змінювати тему розмови або переводити розмову на себе. 5-5. Давати оцінку людині, яка говорить.
5.6 Підганяти того, хто говорить.
6.Під час висловлювання своїх думок:
6.1.Чітко формулюйте свою точку зору, добираючи слова, зрозумілі не
лише вам, а й співрозмовнику. €.2. Говоріть від себе: «я так думаю», «я вважаю»,« я відчуваю».
6.3 Будьте конкретними — не говоріть загальник або відомих усім речей.
6.4 Намагайтеся зацікавити партнера по спілкуванню.
1.2 Перші кроки до успіху у спілкуванні
Для спілкування важливо встановити контакт зі співрозмовником. Є певні; правила, дотримання яких підчас спілкування наближує до людини. Вони, можливо, не переконають співрозмовника, але можуть стати першими кроками до успіху у слідкуванні.
1. «Власне ім'я»:звучання власного імені завжди приємне (підсвідомо) людині.
Використовуйте в розмові «приємну мелодію імені» співрозмовника.
2. «Дзеркало відносин»: посмішка на обличчі — ознака про добрі стосунки. Щоб позитивно налаштувати до себе співрозмовника, стежте за виразом свого обличчя. Не варто весь час «тримати» усмішку, втім треба пам'ятати, що лагідна усмішка здатна притягувати людей.
3. «Золоті слова»: говоріть компліменти, тобто слова, що трохи перебільшують позитивні риси співрозмовника. Треба пам'ятати: щоб комплімент був «справжнім», він має бути однозначним, без гіпербол (перебільшення позитивного має бути незначним), ураховувати власне ставлення людини до тих якостей, про які говорите, не містити рекомендацій щодо їх поліпшення, не містити «ложки дьогтю».
Практична вправа
Дайте завдання учням виконати таку вправу:
1. Поверніться до свого сусіда чи сусідки і протягом двох хвилин розповідайте про себе з теми: «У вільний час мені подобається...». Хай ваш партнер чи партнерка вислухають вас, застосовуючи правила активного слухання.
2. Нехай слухачі впродовж хвилини переказують почуте.
3. Обміняйтеся ролями.
4. Обговоріть, які правила активного слухання продемонстрував ваш партнер? Чого бракувало вам, коли ви говорили? Що для вас було легшим: розповідати, слухати, переказувати? А що важче?
5. Зробіть для себе висновки. Що ви вже вмієте? Чого ще треба навчитися?
2. Зрозумій співрозмовника
Часто буває так, що люди, які ніби уважно слухають одне одного, не можуть порозумітися. Це результат того, що ми приписуємо співрозмовнику думки, емоції та потреби, йому зовсім не притаманні. Є гарний спосіб уникнути такої проблеми, переконатися, чи добре ми зрозуміли співрозмовника: перефразування, тобто повторення, переказування своїми словами того, що сказала інша людина, починаючи зі слів «Ти маєш на увазі те, що...» або «Якщо я правильно зрозумів(ла)..> чи із запитання «Я тебе правильно зрозумів(ла)?».
2.1 Уміння запитувати
Чи правильно ми зрозуміли людину, можна визначити також за допомогою відповідних запитань: уточнити почуте, з'ясувати для себе окремі аспекти, отримати додаткову Інформацію. Ставити влучні запитання — непроста справа. Якщо відповідь співрозмовника вас не задовольнила, це інколи означає, що ви неправильно поставили запитання.
Як правильно ставити запитання:
1. Формулюйте запитання конкретно і зрозуміло.
2. Застосовуйте відкриті та закриті запитання залежно від поставленої мети. Відкриті — це запитання, у відповідях на які запитуваний може викласти власну думку, тому використовуйте їх, коли потрібно здобути інформацію або підтримати розмову.
Закриті - такі запитання, на які можна відповідати лише «Так» чи «Ні** або обрати одну з відповідей, що відтворюють зміст висловленого раніше. їх задають, якщо потрібна згода людини або в разі, коли перевіряємо, наскільки співрозмовник нас розуміє чи стежить за нашими думками.
3. Використовуйте шість «журналістських» запитань з метою здобуття різнобічної інформації стосовно конкретної події: хто, що, де, коли, як, чому? (Всі вони відкриті і «підштовхують» співрозмовника розповідати нам якомога більше).
4. Намагайтеся уникати тенденційних запитань (які приховують відому відповідь або провокують наперед визначену відповідь).
3. «Рятувальне коло» толерантності
У людському житті не можна обійтися без зіткнення протилежних поглядів, бо в ньому завжди є суперечливість, протилежні позиції і думки. І це нормально.
Закриті - такі запитання, на які можна відповідати лише «Так» чи «Ні** або обрати одну з відповідей, що відтворюють зміст висловленого раніше. їх задають, якщо потрібна згода людини або в разі, коли перевіряємо, наскільки співрозмовник нас розуміє чи стежить за нашими думками.
Суперечку не слід відкидати хоча б із тієї причини, що вона дає змогу вибрати крашу думку серед багатьох інших.
Варто навчитися правильно використовувати цю форму людського спілкування.
Як правило, у спілкуванні суперечка набуває форми дискусії—широкого публічного обговорення спірного питання або полеміки — гострого обміну думками, часто в письмовій формі.
Загальних правил суперечки не буває. Але чимало залежить від умінь учасників дискусії, їх здатності бути толерантними.
Це слово останнім часом набуло широкої популярності.
У перекладі з латини означає «терпіння». У медицині це слово означає здатність організму переносити вплив тих чи Інших чинників.
У суспільстві це означає терпимість до Інших думок, поглядів, традицій.
У безмежному морі різних поглядів та ідей, що належать людям різних країн, на допомогу має прийти «рятівне коло» толерантності.
Для того щоб досягти успіху у власному житті, не витрачати сил на конфлікти, потрібно сформувати в собі толерантність як рису характеру.
Якщо ми прагнемо бути толерантними, то мусимо:
1. Бути готовими до того, що всі люди різні — не кращі, не гірші, а просто різні.
2. Навчатися сприймати людей такими, якими вони є, не намагаючись змінити вних те, що нам не подобається.
3. Цінувати в кожній людині особистість і поважати її думки, почуття, переконання незалежно від того, чи збігаються вони з нашими.
4. Зберігати «власне обличчя», знайти себе і за будь-яких обставин залишатися собою.
Висновок
Спілкування — це процес взаємодії між людьми, в якому відбувається обмін діяльністю, інформацією, досвідом, уміннями й навичками, а також результатами діяльності.
Успішним уважається таке спілкування, коли нам вдалося досягти очікуваного результату: отримати потрібну інформацію, допомогу, інколи — просто дружню пораду, підтримку або задоволення від разом проведеного часу. Досягти своєї мети в спілкуванні можна лише тоді, коли вас розуміють і ви розумієте інших.
Для спілкування важливо встановити контакт зі співрозмовником. Є певні; п -вила, дотримання яких підчас спілкування наближує до людини. Вони, можливо, не переконають співрозмовника, але можуть стати першими кроками до успіху у слідкуванні.
Література
1. Немов Р.С. Психология. – М., 1980. – 482 с.
2. Колесников В.М. Лекции по психологии индивидуальности. – М., 1996. – 245 с.
Похожие работы
-
Основи психології управління
Оцінка внеску окремих шкіл психології в царину психології управління. Поняття, сутність, структура, функції та умови гармонічного існування трудового колективу. Ділове спілкування, його структура та особливості формування в умовах конкретної діяльності.
-
Етика ділового спілкування
План. 1. Спілкування як одна з нагальних потреб людини. 2. Структура спілкування. 3. Функції спілкування. 4. Спілкування як обмін інформацією. 5. Спілкування як взаємодія.
-
Основи деонтологічної поведінки медичної сестри
Деонтологія — не лише наука про професійний обов'язок медичних працівників щодо хворого, його родичів та колег по роботі, це ще й комплекс дій, спрямованих на одужання хворого, а також поведінка медичної сестри в конкретній ситуації.
-
Спілкування як обмін інформацією
ІНДИВІДУАЛЬНЕ ЗАВДАННЯ з дисципліни Тренінг психології спілкування на тему: «СПІЛКУВАННЯ ЯК ОБМІН ІНФОРМАЦІЄЮ” Запоріжжя 2010 ЗМІСТ 1. Специфіка процесу обміну інформацією...............................................................3
-
Мовлення вчителя як засіб педагогічної праці 2
РЕФЕРАТ на тему: “Мовлення вчителя як засіб педагогічної праці”. Складовою педагогічної майстерності вчителя є його мовлення. Це інструмент професійної діяльності педагога, за допомогою якого можна розв’язати різні педагогічні завдання: створити щиру атмосферу спілкування у класі, встановити контакт з учнями, зробити складну тему уроку цікавою, а процес її вивчення – привабливим.
-
Особливості психіки людини. Педагогічні конфлікти
Аналіз педагогічних конфліктів, способів попередження і вирішення. Фізіологічні основи здоров’я людини і психіки - функції мозку, що полягає у віддзеркаленні об'єктивної дійсності в ідеальних образах, на основі яких регулюється життєдіяльність організму.
-
Бесіда - найбільш поширений метод вивчення властивостей особистості
Особливе місце бесіди в арсеналі методів дослідження особи. Загальні положення, принципи, моральні та психологічні вимоги до організації індивідуальної розмови. Основні етапи діалогу співрозмовників. Вербальне та невербальне спілкування в процесі бесіди.
-
Самооцінка та самостійність
Самооцінка та самостійність, їхній вплив на всі аспекти життєдіяльності та поведінку людини. Зміст самооцінки, роль суспільства у її формуванні. Класифікація типів спілкування педагогів зі школярами, підвищення самооцінки школяра. Поняття самостійності.
-
Бесіда як форма ділового спілкування
Спілкування як сторона будь-якої спільної діяльності. Підготовка та успіх індивідуальної дідової бесіди. Етап обговорення проблеми і прийняття рішення особливого значення. Рівні моральної та психологічної культури спілкування кожного співрозмовника.
-
Проблеми толерантності
Що таке толерантність. Проблематичність толерантності, її розгляд з точки зору терпимості, доброзичливості, стриманості реакції на будь-які явища життя, або толерантність як тупа терплячість - запорука безкарності дій влади у важливих державних питаннях.