Название: Конвалія звичайна Convallaria majalis L

Вид работы: реферат

Рубрика: Астрономия

Размер файла: 15.83 Kb

Скачать файл: referat.me-3820.docx

Краткое описание работы: Конвалія звичайна, Convallaria majalis L. Для лікування використовують квіти і листя або всю надземну частину. Хімічний склад: глікозиди конвалятоксин (0,3—0,4%) і конвалямарин, ефірна олія, конваляринова кислота, сапоні­ни, аспарагін, нукор, крохмаль, органічні кислоти (лимонна, яблучна).

Конвалія звичайна Convallaria majalis L

Конвалія звичайна, Convallaria majalis L.

Для лікування використовують квіти і листя або всю надземну частину.

Хімічний склад: глікозиди конвалятоксин (0,3—0,4%) і конвалямарин, ефірна олія, конваляринова кислота, сапоні­ни, аспарагін, нукор, крохмаль, органічні кислоти (лимонна, яблучна).

Фармакологічні властивості. Конвалія регулює діяльність серця, підвищує його працездатність, збільшує діурез.

Показання до призначення: аритмія, невроз серця, екст­расистолія, біль у ділянці серця, хронічний ендокардит, знач­не фізичне навантаження, нервові потрясіння, епілепсія, безсоння, тіреотоксикоз, хвороби очей, використовується як се­чогінний, заспокійливий й легкий проносний засіб.

Способи застосування. Внутрішньо—настій (6 г квітів на 200 мл окропу) по 1 столовій ложці або спиртову настой­ку— по 10—15 крапель на прийом 3 рази на день.

Для промивання очей застосовують настій (15 г квітів на 200 мл окропу).

Льон звичайний — Linum usitatissimum L.

Однорічна трав'яна рослина. Стебло циліндричне, вго­рі гілчасте, листки чергові, вузьколанцетовидні, квітки крупні, голубі, зібрані розлогими зонтовидними суцвіттями. Віночок з п'ятьма пелюстками блакитного кольору з темно-синіми прожилками. Плід — куляста коробочка з десятьма насінинами.

Цвіте з червня до серпня, насіння достигає у липні— серпні.

Вирощують як культурну рослину.

Райони поширення — північні і середні області Євро­пейської частини.

Для виготовлення ліків використовують товчене насін­ня або порошок з лляної макухи.

Збирають восени і сушать на вільному повітрі. Обо­лонка сім'я гладенька, блискуча, сім'я солодке, без за­паху.

Сім'я льону містить 40 % жирної олії, оболонки — 6—8% слизових речовин, до 24% білків, вітамін С, каротин. В усіх частинах льону є глюкозид лінамарин, який при роз­кладанні утворює синильну кислоту. Слизові речовини льону в гарячій воді набрякають, утворюючи слизовий від­вар, що має здатність обволікати запалені слизові оболон­ки і пом'якшувати дію різних подразників.

У народній і науковій медицині сім'я використовують як пом'якшувальний і обволікальний засіб, легке про­носне. З лляної олії готують різні мазі.

Застосовують: 1) як обволікальний протизапальний за­сіб — слиз, який готують безпосередньо перед використан­ням: 1 чайну ложку сім'я заварюють у 4 столових ложках окропу;

2) у випадку частих запорів — відвар 1 чайної ложки сім'я на 1 склянку окропу або свіжу лляну олію по 1—2 столові ложки на прийом;

3) для припарок беруть 1 склянку товченого сім'я або лляної макухи.

Льон входить до складу пом'якшувальної суміші.

Малина звичайна — Rubus idaeus L.

Багаторічний гілчастий кущ заввишки 0,5—2 м. Ко­рінь дерев'янистий, покручений (звивистий), сланкий, з надземними відгалуженнями. Стебла колючі, листки довгасто-яйцевидні, зверху зелені, зісподу білоповстисті. Квітки середні, зеленувато-білі, знаходяться в пазухових китицях і на кінцевому щитовидно-волотистому суцвіт­ті. Плід — складна кістянка, куляста, малиново-червона, зрідка жовта; дрібні кістянки вкриті волосинками. До­стиглі плоди легко знімаються з конічного квітколожа.

Цвіте у травні—червні, достигає у липні—серпні. Росте дика малина у лісах, між чагарниками. Райони поширення — майже вся територія СРСР. Найбільше малини в лісах північної і середньої смуги Єв­ропейської частини СРСР і в Сибіру, трапляється в горах Карпат, Кавказу, Середньої Азії. Садову малину вирощу­ють повсюди. Збирання і заготівля: Свердловська і Том­ська області, Краснодарський край, Чувашія, Татарія, Білорусія, Україна.

Для виготовлення лі­ків використовують до­стиглі плоди (ягоди) без квітколожа.

Збирають стиглі ягоди в липні—серпні, обережно відокремлюючи ягоди від квітколожа і складаючи у кошик.

Ягоди, очищені від зіп­сованих плодів, сушать негайно після збирання, розклавши їх тонким ша­ром на полотняних ра­мах, ситах, фанерних ли­стах на вільному повітрі, горищі, на печі, а також в овочевих сушарках при температурі 50—60° С. Рекомендується перед су­шінням ягоди прив'ялю­вати на сонці. Добре висушені плоди не повинні забарв­лювати рук, злипатися в грудки; почорнілі ягоди вики­дають. Малина пахуча, кисло-солодка.

Зберігати малину треба у сухому місці, стежачи, щоб вона не збивалась у грудочки, щоб не завелися черви.

Малина містить органічні кислоти (яблучну, винну, ли­монну), цукор, барвники, слиз, вітамін С. Малина — найкращий засіб проти простуди (відвар, варення, сироп).. Витяжка з малинового кореня має антигонадотропну дію.

Застосовують у випадку простуди — перебуваючи пер­ший день у ліжку п'ють по 2—3 склянки на ніч малинового чаю з 4 столових ложок ягід сухої малини в 2 склянках окропу (настоюють 20 хв., проціджують), а як потогінний засіб — п'ють 2—3 склянки чаю на ніч з малиновим ва­ренням (2 чайні ложки на 1 склянку окропу). Малиновий сироп додають до ліків для дітей. Ягоди малини входять До складу потогінного чаю № 1, 2.