Referat.me

Название: Горобина звичайна

Вид работы: реферат

Рубрика: Астрономия

Размер файла: 187.61 Kb

Скачать файл: referat.me-4267.docx

Краткое описание работы: оробина звичайна — Sorbus auciiparia L. Родина розоцвітих — Rosaceae. Дерево заввишки 4—15 м. Кора гладенька, сіра. Гілки пухнасті, бруньки повстянисті, чорвувато-фіолетового кольору, конусовидні. Листки чергові, неяарнонір-часті. Квітки дрібні, білі, запашні, зібрані у густі щитки. Плід — ягодоподібний, дрібний, соковитий, кулькоподібний, блискучий, оранжево-червоний, на смак гіркий, терпкий, після заморожування приємний гіркувато-кис­лий.

Горобина звичайна

— Sorbus auciiparia L.

Родина розоцвітих — Rosaceae.

Дерево заввишки 4—15 м. Кора гладенька, сіра. Гілки пухнасті, бруньки повстянисті, чорвувато-фіолетового кольору, конусовидні. Листки чергові, неяарнонір-часті. Квітки дрібні, білі, запашні, зібрані у густі щитки. Плід — ягодоподібний, дрібний, соковитий, кулькоподібний, блискучий, оранжево-червоний, на смак гіркий, терпкий, після заморожування приємний гіркувато-кис­лий. Ягоди зібрані у щитки. Горобина — добрий медонос.

Цвіте у травні—червні. Плодоносить наприкінці серп­ня — у вересні, залишаються плоди до пізньої зими.

Росте на сонячних галявинах, на узліссі, на скелястих і кам'янистих схилах, крутих берегах рік, у дрібнолистяних і хвойних лісах, у пе­релісках і чагарниках. Культивують горобину у парках і садах як де­коративну рослину.

Райони поширення — вся територія СРСР, особ­ливо Сибір, крім Край­ньої Півночі. У Криму росте особливий вид горо­бини з великими грушо­видними плодами (S. do-mesticaL.)

Для виготовлення лі­ків використовують плоди (ягоди) горобини.

Збирають достиглі пло­ди, зриваючи їх з плодо­ніжок, наприкінці серпня і у вересні—жовтні, зрі­зуючи щитки. Відбирають стиглі плоди і сушать, попередньо прив'яливши,

в сушарках, у нежаркій печі, на листах, решетах (розстилають тонким шаром і часто перемішують).

Містить вітамін С (до 160 м г%), каротин, цукор, гіркі і дубильні речовини, яблучну і лимонну кислоти. В насін­ні є амігдалін і жирна олія.

З наукової точки зору у горобині цінують в'яжучу (протипроносну) і вітамінну дію. Плоди горобини станов­лять певний інтерес для харчової промисловості (свіжі плоди можна зберігати всю зиму у льохах), вони входять до складу полівітамінних сумішей, з них виготовляють сиропи, варення, пастилу. У народній медицині плоди горобини здавна використовують для лікування цинги, як сечогінний і кровоспинний засіб, у випадку захворюван­ня печінки, при геморої.

Застосовують як сечогінний засіб — настій або від­вар з 1 столової ложки ягід горобини на 1 склянку води п'ють по 1 столовій ложці '3—4 рази на день або п'ють настій суміші (по ½ столової ложки ягід горобини і шипшини) на 2 склянках води по ¼ склянки 2—3 рази на день.

Калина звичайна — ViburnumopulusL. Народні наз­ви: калина, лісова красуня.

Родина жимолостевих — Caprifoliaceae.

Невисокий (до 5 м), дуже гілчастий кущ. Кора зморш­кувата, бурувата. Листки супротивні, три- і п'ятилопатеві завдовжки 5—8 см, крупнозубчасті, на верхівці загостре­ні, зверху майже голі, зісподу — опушені. Квітки білі, зібрані у щитковидні су­цвіття. Плід — соковиті, овальні, яскраво-червоні їстівні ягоди з кісточкою всередині.

Цвіте у травні — черв­ні, плодоносить у серп­ні—вересні.

Росте в підлісках міша­них і листяних лісів, ча­гарникових заростях, у ярах, на берегах річок і схилах гір.

Райони поширення — середня смуга лісової і лісостепової зон Європей­ської частини СРСР, Кав­каз, Сибір, Середня Азія. Збирають і заготовляють на Україні (Крим), в Башкирії, Білорусії.

З лікувальною метою використовують кору калини. Кору збирають з молодих стовбурів і гілок напровесні і на початку літа (квітень, травень, червень) — у період руху соків, коли між корою і деревиною є волога і кора легко відокремлюється від деревини. Здирають кору з ка­лини так само, як і з крушини. Кору можна здирати також восени із зрубаних товстих гілок.

Сушать кору на вільному повітрі або у приміщенні, що добре провітрюється, чи сушарках при температурі 40—45° С, розкладаючи її так, щоб трубочки не потрапля­ли одна в одну. Запах калини своєрідний, слабкий, на смак вона гіркувата, терпка. Висушена кора зеленувато-сірого кольору, внутрішній бік — червонуватий.

У коренях і гілках калини є глюкозид вібурнін і понад 6% смоли, яка містить органічні кислоти (оцтову, пальмі­тинову і мурашину), дубильні речовини та інші речовини, що виявляють тонізуючу дію на матку, зменшуючи крово­течу.

У ягодах калини є вітамін С; їх використовують у су­мішах, чаях.

У медичній практиці калину використовують як кро­воспинний засіб у випадку кровотечі з матки, надмірних болісних менструацій і геморою. Калина має деякі в'яжу­чі і заспокійливі властивості.

Застосовують: 1) під наглядом лікаря у випадку кро­вотечі з матки і надмірних, болісних менструацій — відвар 1 столової ложки калинової кори на 1 склянку води п’ють по 1 столовій ложці 3—4 рази на день; рідкий екстракт п'ють по 20—30 крапель 3 рази на день; суміш з 1 столової ложки екстракту калинової кори і 1 столової ложки рід­кого екстракту трави грициків п'ють по 30 крапель 3 ра­зи на день (їх можна купити в аптеці);

2) у випадку геморойної кровотечі — відвар 1 столо­вої ложки кори на 1 склянку води п'ють по 1 столовій ложці 3 рази на день (або використовують готові аптечні свічки, приготовлені з екстракту калинової кори).

Мати-й-мачуха (підбіл) — TussilagofarfaraL. Народні назви: білі листки, білпух.

Родина складноцвітих — Compositae.

Багаторічна трав'яна рослина. Кореневище галузисте, повзуче. Напровесні на стеблах з'являються поодинокі, дзвоникоподібні квіткові кошики, що складаються із золотаво-нсовтих язичкових і трубчастих квіток. Прико­реневі листки округло-серцевидні, щільні, зверху голі, зелені, зісподу біло-повстисто-опушені. Нижній бік лист­ка, якщо його притулити до тіла, гріє, а верхній холодить, звідси і назва мати-й-мачуха.

Цвіте у березні—травні (перша квітка з'являється до появи листків).

Росте на глиняних і піщаних грунтах, на схилах, у вибалках, сухих ровах, на залізничному насипі, по бере­гах рік і струмків, у хвойних лісах.

Для виготовлення ліків використовують квітки і лист­ки підбілу.

Збирають квітки напровесні (березень—квітень) на початку цвітіння, в суху, ясну погоду, зрізуючи ножицями квіткові кошики біля основи. Не слід плутати з квітками кульбаби. Листки зривають у червні до половини череш­ка, коли вони ще порівняно малі і зверху на них е темно-зелений цвіт, а зісподу білий пушок. Не треба збирати листки а бурими плямами (іржею) і змішувати з листками білокопитника і т. д.

Квітки і лиетя сушать на вільному повітрі, на горищі, під залізним дахом, у приміщенні, що провітрюється, роз­клавши квітки тонким шаром, а листки — по 1—2 на па­пері. На смак листя гіркувате, без запаху.

Зберігають підбіл у сухому місці.

У листках і квітках підбілу є слизові речовини, вугле­водиста речовина інулін, дубильні речовини, ефірна олія, гіркий глюкозид туси-лягін, вітамін С, каро­тин, фітостерини фара­діол і тараксантин тощо. У народній медицині відвар з підбілу давно використовувався для лікування дихальних шляхів (бронхітів) як відхаркувальний і по­тогінний засіб, для лі­кування катарів шлун­ка.

Застосовують як від­харкувальний і проти­кашлевий засіб — від­вар 1 столової ложки листя на 1 склянку води п'ють по 1 столо­вій ложці 3—4 рази на день або п'ють настій 2 столових ложок суміші (3 столові ложки листя під­білу, 2 столові ложки подорожника, 2 столові ложки лок­риці — солодкого кореня) на 2 склянках води по ½ склян­ки 3—4 рази на день.

Листки підбілу входять до складу грудних чаїв № 1 і 2 і потогінних чаїв № 2 і 4.

Похожие работы

  • Характеристика рослин горлянка повзуча горобина звичайна горобина чорноплідна

    Реферат з біології на тему: Характеристика рослин: ГОРЛЯНКА ПОВЗУЧА ГОРОБИНА ЗВИЧАЙНА ГОРОБИНА ЧОРНОПЛІДНА ГОРЛЯНКА ПОВЗУЧА Ajuga reptans Живучка ползучая

  • Барвінок малий Vinca Minor L

    БАРВІНОК МАЛИЙ БАРВИНОК МАЛЬІИ VINCA MINOR L. Родима барвінкові Невисокий, 30 — 60 см заввишки, вічнозеле­ний напівкущик з повзучими пагонами. Листки супротивні, шкірясті, цілокраї, звер­ху блискучі. Квітки сині, поодинокі, пазушні, правильні, лійковидні, 5-членні. Цвіте в травні — червні. Плід — листянка.

  • Лавр благородний лаконос американський

    Назва реферату : Лавр благородний, лаконос американський Розділ : Біологія Лавр благородний, лаконос американський ЛАВР БЛАГОРОДНИЙ Laurus nobilis

  • Любисток лікарський рута пахуча

    Волошка синя— Centaurea cyanus Однорічна або дворічна сіро-пухнаста трав'яна рослина. Стебло пряме, гілчасте, заввишки 30—80 см. Листки лан-цетолінійні, нижні — черешкові, верхні — сидячі. Квіт­ки зібрані в суцвіття — кошики на довгих ніжках, кра­йові квітки лійкоподібні, сині, нерівномірно п'ятизубчас­ті, а середні — трубчасті, фіолетові, з тичинками і маточ­кою.

  • Волошка синя деревій звичайний калина звичайна

    Волошка синя Centaurea cyanus Волошка синя, або польо­ва — однорічна рос­лина з родини складно-цвітних, яка росте серед посівів жита й інших польових культур пере­важно в середній і північній смугах Європейської частини Радянського Союзу і зокрема всюди на Україні та в Захід­ному Сибіру.

  • Горобина звичайна 2

    Горобина звичайна (Sorbus aucuparia L.) Російська назва — рябина обыкновенная. Дерево заввишки 5-15 м, росте серед сонячних галявин край узлісь, на скелястих та кам'янистих схилах, крутих берегах річок, у дрібнолистяних та хвойних лісах, у передлісках і чагарниках. Культиву­ють горобину в парках і садах як декоративну рослину.

  • Конвалія звичайна Convallaria majalis L

    Конвалія звичайна, Convallaria majalis L. Для лікування використовують квіти і листя або всю надземну частину. Хімічний склад: глікозиди конвалятоксин (0,3—0,4%) і конвалямарин, ефірна олія, конваляринова кислота, сапоні­ни, аспарагін, нукор, крохмаль, органічні кислоти (лимонна, яблучна).

  • Калина звичайна

    Калина звичайна — Viburnum opulus L. Родина жимолостеві — Caprifoliaceae Як виглядає? Популярний кущ, іноді деревце до 5 м заввишки. Листки супротивні, три-, п'ятилопатеві, великозубчасті, зверху майже голі, а зісподу дещо пухнасті. Квітки білі, зібрані в щитковидні, майже плоскі зонтики; безстатеві крайові значно більші за серединні — променисті, п'ятипелюсткові; двостатеві серединні дзвоникуваті.

  • Шовковиця біла шоломниця звичайна

    Реферат на тему: ШОВКОВИЦЯ БІЛА, ШОЛОМНИЦЯ ЗВИЧАЙНА ШОВКОВИЦЯ БІЛА (еперка, шовковиця) Morus alba Однодомне, рiдко дводомне, з розкидистою кроною дерево родини шовковицевих, до 12 м заввишки. Листки м'якi, черговi, черешковi, яйцеподібнi. Квiтки одностатевi, зiбранi пазушними цилiндричними, густими колосоподібними суцвiттями.

  • Лікарські рослини та їх застосування копитняк європейський малина звичайна мати-й-махуча

    Лікарські рослини та їх застосування (Копитняк європейський, Малина звичайна, Мати-й-мачуха) Копитняк європейський — Asarum europaeum Народні назви: копитень, під-горішник, підлісник.