Название: Функціональне призначення правового регулювання

Вид работы: учебное пособие

Рубрика: Государство и право

Размер файла: 21.77 Kb

Скачать файл: referat.me-37448.docx

Краткое описание работы: Юридичний зміст категорії "функція". Напрямки дії права на суспільні відносини. Особливості функцій правового регулювання. Розмежування функцій єдиного процесу правового регулювання. Зовнішні, внутрішні функції правового регулювання та іх значення.

Функціональне призначення правового регулювання

1. Юридичний зміст категорії “функція”.

2. Особливості функцій правового регулювання.

3. Зовнішні функції правового регулювання.

4. Внутрішні функції правового регулювання.

5. Значення функцій правового регулювання.

1. Юридичний зміст категорії “функція”

Процес характеристики функцій правового регулювання визначає необхідність врахування наступних положень:

право є надбудовною формою матеріальних суспільних відносин, тому визначається матеріальними умовами життя суспільства. Зміна цих умов тягне за собою перетворення його функцій. Тому функції права є похідними від системи суспільних відносин, що набувають правової форми, хоч і залежать від специфічних властивостей і змісту самого права;

право зумовлюється свідомо-вольовою діяльністю людей, що спрямована на забезпечення та охорону особистості, соціальних груп, класів, досягнення загальних цілей, соціального розвитку. В такому сенсі правове регулювання пов’язане із вирі шенням завдань, які ставить перед ним суспільне життя на певному етапі історичного розвитку;

право виступає в якості одного з елементів соціальної системи, що здійснюють значний вплив на всі її складові.

Поняття "функція" має досить різноманітне і навіть суперечливе значення. Воно запозичене з інших наук. Цей термін походить від латинського слова "functio", що означає здійснення, виконання. Лейбніц ввів в науковий обіг поняття функції як філософської категорії. Загальнофілософське значення функції полягає у співвідношення двох груп об'єктів, в якому зміна одного з них веде до зміни іншого, або визначається способом дії категорії, елементу системи, спрямованого на досягнення певного ефекту.

Перший аспект такого визначення робить акцент на тому, що функція характеризує співвідношення між певними елементами, а в другий - означає дію, що має певний результат.

Ця відмінність філософського розуміння функцій вплинула на визначення функцій права взагалі та функцій правового регулювання зокрема.

Юридичний зміст категорії "функція" має подвійний, але внутрішньо узгоджений зміст:

А) роль, яку виконує право або певний правовий інститут;

Б) конкретні напрямки правового регулювання (впливу) на поведінку суб' єктів.

У найбільш загальному вигляді функція права визначається як " обумовлений соціальним призначенням права напрямок його впливу на суспільні відносини" .

Якщо розглядати цю проблему, торкаючись окремої галузі права, то можна виділити ще один аспект поняття функції - про дію однієї галузі права на іншу, про функціональні зв’язки галузей між собою.

Функції відображають напрямки зворотної дії права на суспільні відносини, а показником їх реалізації слугують економічні, соціальні, політичні, ідеологічні наслідки, які настають завдяки дії права.

Загалом, функції правового регулювання суспільних відносин – це свого роду фокуси дії права, вони об’єднують, синтезують багаточисельні шляхи, форми і способи правового впливу, відображаючи найсуттєвіші ознаки певного напрямку (регулятивного, охоронного) чи характеризуючи соціальну спрямованість дії права.

2. Особливості функцій правового регулювання

Функції регулювання характеризуються такими особливостями:

1) визначають сутність правового регулювання;

2) це напрями впливу права на суспільні відносини;

3) визначають можливості та необхідність правового регулювання як засобу соціального впливу;

відображають суттєві риси правового регулювання та націлені на виконання його завдань;

мають динамічний характер, оскільки відображають зміни у суспільних відносинах;

є безперервними і мають тривалий характер, тому що постійно забезпечують системність взаємодії;

визначають особливості взаємодії елементів механізму правового регулювання та способів регулювання в процесі впливу на суспільство.

3. Зовнішні функції правового регулювання

Оскільки, з одного боку, правове регулювання здійснюється в суспільстві, що є системним утворенням, а з іншого – воно саме є системою підпорядкованих елементів, то ми можемо вести мову про наявність двох рівнів функцій правового регулювання.

І. Зовнішні функції мають загальносоціальний характер і визначають зміст загальнорегулятивного впливу елементів правового регулювання на суспільство. Саме вони визначають можливості взаємовпливу та взаємодії права як соціальної категорії та всіх основних сфер життєдіяльності суспільства. Найбільш поширеною є класифікація зовнішніх функцій правового регулювання на:

- виховну , основним змістом якої є переконання суб’єктів суспільних відносин у необхідності правомірної поведінки як засобу реалізації власних інтересів та прав інших осіб;

- культурну, що забезпечує акумулювання духовних цінностей та досягнень у сфері прав людини, демократії, справедливості, моральності, рівності;

- соціального контролю, що забезпечує вплив на поведінку суб’єктів шляхом стимулювання, заохочення, обмеження певного напрямку та виду поведінки;

- інформаційно-орієнтаційну , яка сприяє забезпеченню суб’єктів інформацією про можливу та необхідну поведінку, що і визначається як суб’єктивні права та юридичні обов’язки;

- політичну, що визначає статус суб’єктів владних відносин та їх взаємодію з державою в процесі прийняття та реалізації владних рішень;

- економічну, що характеризує взаємодію суб’єктів економічних відносин та ґарантує захист економічних прав власника;

- соціальну, тобто забезпечення рівних можливостей суб’єктів суспільних відносин та гарантування їх загальносоціальних прав та інтересів.

4. Внутрішні функції правового регулювання

Внутрішні функції мають спеціальноправове значення та характеризуються як напрями правового впливу на суспільні відносини, які визначають необхідність його функціонування як соціального інституту.

Визначальною внутрішньою функцією правової системи є функція інтеграції, згуртування соціальних утворень (груп, класів, націй, всього суспільства). Правова система шляхом взаємодії із іншими соціальними системами - економічною, політичною, моральною - повинна діяти для досягнення основної мети - забезпечення злагоди та захисту інтересів людини, всього суспільства. Вона організовує і стимулює діяльність людей.

Всі інші функції є допоміжними по відношенню до основної функції права. Таке вирішення питання відповідає сучасним соціально-економічним та політичним реаліям, оскільки сприяє адекватному розумінню змісту правових приписів всіма членами суспільства. Завдяки цьому забезпечується залучення колективів та індивідів до єдиної системи соціальної організації.

Важливого значення серед внутрішніх функцій правового регулювання має регулятивна. Її основним призначенням є встановлення позитивних правил поведінки, організація суспільних відносин та координація суспільних взаємозв’язків. Вона існує у двох формах:

регулятивно-динамічна характеризує мінливий характер права та його пристосування до об’єктивних факторів суспільного розвитку;

регулятивно-статична , яка характеризує стабільність права як засобу регулювання суспільних відносин.

Важливу роль у впливові права на суспільство відіграє охоронна функція, що визначається як напрям правового регулювання, спрямований на охорону суспільних та особистих інтересів. Вказана функція характеризується певним специфічним проявом, що визначається наступним:

характеризує правове регулювання як особливий засіб впливу на поведінку людей шляхом погрози застосування санкцій, встановлення заборон та реалізації юридичної відповідальності;

є засобом інформації для суб’єктів суспільних відносин, які саме соціальні цінності та інтереси охороняються державою;

визначає та безпосередньо впливає на ступінь культурного та політичного розвитку суспільства.

Таким чином, охоронна функція правового регулювання забезпечує неухильне виконання суб’єктами права вимог закону та покарання осіб, винних у вчиненні протиправних діянь.

Гуманістична функція правового регулювання характеризує сучасний етап правового регулювання, пов’язаний з проголошенням верховенства прав і свобод людини та інтересів безпосередньої і представницької демократії. Роль цієї функції має постійно зростати в умовах трансформації українського суспільства, поєднання розвитку демократії з відповідальністю, підвищенням довіри населення до держави.

Гуманістична функція сприяє формуванню та реалізації нормативно-правових актів на засадах загальнолюдських цінностей, міжнародних стандартів прав людини, створення умов і механізмів їх втілення в життя суспільства і держави. Таким чином, встановлюються позитивні правила поведінки, забезпечується координація соціальних взаємозв’язків суб’єктів права з метою розвитку таких відносин, які відповідають інтересам суспільства, держави і окремих громадян.

З огляду на зазначену функцію, в правовому регулюванні вся увага має акцентуватися на правах людини як на найважливіших цінностях безпосередньо для самої людини. Окрім того, гуманістичний характер правового регулювання означає, що воно базується на високих моральних підвалинах, на повазі до прав людини, її гідності та честі.

Відновлювальна функція правового регулювання спрямована на відновлення незаконно порушених прав, примусове виконання невиконаних обов’язків. Своє відображення ця функція знаходить в усуненні або відшкодуванні негативних наслідків від вчинених правопорушень, наприклад, примусове стягнення аліментів, примусове вилучення майна із чужого незаконного володіння.

Відновлювальна функція правового регулювання базується на позитивно-творчих засадах права і його суб’єктів, їх позитивних потенціях. Саме в цій функції і виражаються динамічні властивості права.

Каральна функція правового регулювання отримує своє вираження у встановленні та ґарантуванні державою заходів юридичного захисту та юридичної відповідальності, порядку їх покладання та виконання, має на меті витіснення шкідливих для суспільства відносин. Ця функція спрямована на покарання правопорушника і запобігання новим правопорушенням.

Державна влада підтримує загальні правила, які визнаються державою правовими. Не всі норми права дотримуються та виконуються добровільно, в силу внутрішнього переконання. Значна частина населення підкоряється вимогам правових норм лише тому, що за правом постає держава. Державна охорона правових норм містить у собі легальний примус, різні організаційні, організаційно-технічні, виховні та превентивні (попереджувальні) заходи. До порушників вимог норм права компетентні державні органи можуть застосовувати заходи юридичної відповідальності.

Саме можливість застосування заходів державного примусу створює режим соціальної захищеності, безпеки, законності в суспільстві.

Інформаційна функція правового регулювання передбачає інформування громадян, тобто доведення до відома адресата відомостей про напрямки регулювання суспільних відносин, про їх права, обов’язки та відповідальність. Завдяки цій функції суб’єкти права дізнаються про те, якою є позиція держави щодо необхідної, можливої чи забороненої поведінки.

5. Значення функцій правового регулювання

Функції правового регулювання - це найважливіші якісні характеристики, в яких відображається та конкретизується його соціальна сутність і призначення, розкриваються його цілі та завдання щодо перетворення закріплених в законодавстві прав і свобод з потенційних можливостей на дійсність. Критерієм розмежування функцій єдиного процесу правового регулювання слугує їх соціально-юридична спрямованість та специфіка змісту кожної функції. Всі функції правового регулювання тісно пов' язані між собою, завдяки чому забезпечується найповніша ефективність дії права на поведінку конкретних суб'єктів та створення умов щодо функціонування суспільства як узгодженої соціальної системи.

Функції правового регулювання мають наступне значення:

надають можливість визначити реальні дії суб’єктів щодо реалізації цілей правового регулювання;

характеризують залежність між нормами права, правовідносинами та юридичними актами;

визначають сутність процесу функціонування права, тобто його впливу на соціальні відносини;

характеризують межі дії права та впливу держави на суспільство як певним чином організовану соціальну систему.