Referat.me
/ / Смерть матері Юговичів

Название: Смерть матері Юговичів

Вид работы: книга

Рубрика: Литература и русский язык

Размер файла: 14.91 Kb

Скачать файл: referat.me-190202.docx

Краткое описание работы: Автор: Народна творчість Милий Боже, що за дивне диво! Ой зібралось військо на Косові, А в тім війську Юговичів дев’ять1, А десятий Юг-Богдан поважний.

Смерть матері Юговичів

Автор: Народна творчість .

Милий Боже, що за дивне диво!
Ой зібралось військо на Косові,
А в тім війську Юговичів дев’ять1,
А десятий Юг-Богдан поважний.
Молить Бога Юговичів мати,
Щоб він дав їй очі соколині
Та ще й білі крила лебедині,
Пролетіти на Косове рівне
І побачить Юговичів дев’ять,
Десятого — батька Юг-Богдана.
Як молила, вимолила в Бога:
Дав їй Бог і очі соколині,
Дав їй Бог і крила лебедині.

Тож вона майнула на Косове,
Бачить мертвих Юговичів дев’ять,
Десятого — батька Юг-Богдана;
Дев’ять там списів у землю вбито,
Що сидить на кожнім ясен сокіл,
Що стоїть при кожнім кінь юнацький,
А лежить при кожнім лев прелютий2.
Заіржали дев’ять добрих коней,
Заревіли дев’ять лютих левів,
Дев’ять соколів заклекотали...
Та тверде старенька мала серце
І сльози гіркої не зронила,
Узяла всіх дев’ять добрих коней,
Узяла всіх дев’ять лютих левів,
Узяла і соколів тих дев’ять,
Повернулася у дім свій білий.
Іздалека невістки пізнали,
Зустрічати вибігли свекруху,—
Дев’ять удовиць тут закувало,
Заридало дев’ять тут сиріток,
Ще й заржало дев’ять добрих коней,
Заревіло дев’ять лютих левів,
Дев’ять соколів залкекотало.
Та тверде старенька мала серце
І сльози гіркої не зронила.

А як північ уночі настала,
Заіржав Дем’янів кінь буланий,
Запитала мати у невістки:
«Невістонько, Дем’янова мила!.
Чом заржав Дем’янів кінь буланий!
Чи він хоче білої пшениці,
Чи води він прагне із Звечана3!»

Відказала Дем’янова жінка:
«Ой, свекрухо, Дем’янова нене!
Він не хоче білої пшениці,
Ні води не прагне із Звечана,
Та його Дем’ян так призвичаїв,
Що овес до півночі жує він,
А опівночі руша в дорогу.
Тож сумує за своїм він паном,
Що до нього довго не приходить».
Та тверде старенька мала серце
І сльози гіркої не зронила.

Вранці, як на світ благословилось,
Прилетіли два ворони-круки,
Що в крові їм крила по рамена,
Що із дзьобів біла піна капле.
А несуть вони юнацьку руку,
Золота на тій руці обручка,—
Кинули вони ту руку нені.
Взяла руку Юговичів мати,
Обернула, глянула на неї,
Підклика Дем’янову дружину:
«Невістонько, Дем’янова мила!
Пізнаєш ти руку цю юнацьку?»

Відказала Дем’янова жінка:
«Ой, свекрухо, Дем’янова мати!
Ця правиця нашого Дем’яна,
Я пізнала золоту обручку,
Що дала Дем’янові при шлюбі».

Взяла мати Дем’янову руку,
Обернула, глянула на неї;
До руки промовила тихенько:
«Ручко мила, грушко недоспіла!
Де зросла ти, де тебе зірвали?
А зросла ти у мені на лоні,
А зірвали на Косові рівнім!»

Серце тут напружилося в неї,
З болю серце в неї розірвалось
По синах по дев’ятьох із горя,
По десятім Юг-Богдані сивім.

Переклад М. Рильського

Похожие работы

  • Буря на чорному морі

    Автор: Народна творчість. Ой на Чорному морі, На білому камені, Ой то там сидить ясен сокіл-білозорець: Низенько голову склонив, Та жалібно квилить-проквиляє;

  • Історія Русів

    Автор: Народна творчість (Уривки) Гетьман Хмельницький, чуючи свою близьку кончину, зібрав у себе в Чигирині урядників од війська і урядів і товариство з найзначнішими козаками. Він віддав належне їхній мужності і злагоді, які допомогли йому здолати всі напасті, перемогти у тяжких війнах.

  • Бертран де Борн

    (1140 - 1215) Бертран де Борн — французький трубадур. Один із видатних прованських трубадурів, Борн був рицарем і разом зі своїм братом володів укріпленим замком Альтафорт (зараз містечко Отефор). Данте хвалить його як талановитого поета, співця війни («Про народне красномовство «), згадує про його щедрість («Бенкет'), але прирікає Борна на дуже важку кару за гріхи серед «злопорадників» у восьмому колі пекла: видатний трубадур тримає свою відрубану голову в руці, «як ліхтар».

  • Похід князя Ігоря Святославовича на половців у 1185 р.

    Автор: Народна творчість. ДАВНЬОРУСЬКА ЛІТЕРАТУРА (Уривки з Іпатського літопису) Ігор рушає в похід. У вівторок 23 квітня 6693 р. Ігор Святославич, внук Олега, виїхав з Новгорода, взявши з собою брата Всеволода з Трубчевська, Святослава Ольговича — свого племінника з Рильська, — свого сина Володимира з Путивля і Ольстина Олексича, Прохорова внука, з Чернігівськими ковцями.

  • Великий льох

    Автор: Шевченко Тарас (Поема (містерія)) Три душі Через село Суботів летіли і сіли на хресті старої церкви три білі пташки — три людські душі, що їх через гріхи святий Петро не пускає у рай:

  • Езоп життя і творчість

    Реферат на тему: Езоп – життя і творчість зоп - родоначальник названої за його іменем "Езопової" байки. По найдавнішому переказу, він жив в середині VІ в. до Р. Хр., був рабом самосця Іадмона й помер насильницькою смертю в Дельфах. Пізніше його батьківщиною називали Малу Азію, що цілком правдоподібно, тому що з цим узгодиться характер його імені.

  • Слово про закон і благодать

    Автор: Народна творчість. Твір оспівує діяння великого князя Київського Володимира, онука Ігоря, сина Святослава, «про мужність і хоробрість якого... слух пройшов по багатьох сторонах...» Володарював він у Руській землі, що відома в усьому світі.

  • Поучення Володимира Мономаха

    Автор: Народна творчість. Будучи вже старою людиною і «сидячи на санях», тобто готуючись до смерті, великий князь київський Володимир Мономах написав поучення своїм дітям, бажаючи їм домогтись успіхів у доброчесності, а також «іншим християнським людям», яких прагнув оберегти від «усяких бід».

  • Давня казка

    Автор: Українка Леся. В одній країні жив талановитий поет. Його пісні розходилися по сьому світу, були й порадою й розвагою. Якось поет лежав у гаю прямо на стежині. А тут їде лицар на полювання, кричить, щоб звільнили дорогу. Поет відповів, що так від нього втечуть рими-соколята, І якими він може вполювати кого завгодно й що завгодно, тому нехай верхівець сам зверне.

  • Наталка Полтавка

    Автор: Котляревський Іван. (П'єса) І дія З хати виходить Наталка з відрами на коромислі і, підійшовши до річки, співає пісню «Віють вітри, віють буйні», яку закінчує словами: «Петре! Вернися до мого серця! Нехай глянуть очі мої на тебе іще раз...»